Смертельна отрута з щелеп: чи справді на Землі жили отруйні динозаври

Одна з найбільш пам'ятних сцен в оригінальному фільмі "Парк Юрського періоду": динозавр дилофозавр розправляє щиток на шиї та розпилює смертельну отруту з щелеп. Цей щиток насправді не більше ніж режисерська фантазія, проте палеонтологи раніше справді припускали, що дифлофозавр плювався отрутою або принаймні завдавав отруйних укусів, пише Popular Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У 1984 році Сем Веллс, який описав аризонського динозавра, визначив структуру в щелепі як потенційну отруйну залозу і припустив, що щелепи цього виду були занадто крихкими, щоб розправитися зі здобиччю однією лише грубою силою.

Повніші викопні дані дозволили вченим переосмислити ці ранні припущення. Тепер дослідники вважають, що щелепи дилофозавра були набагато сильнішими, ніж вважалося раніше. Ба більше, те, що раніше вважалося отруйною залозою, насправді виявилося лише частиною щелепної кістки. У результаті дилофозавр більше не вважається отруйним. Але що щодо інших?

У 2009 невеликий пернатий хижак із крейдяного періоду Китаю, відомий як синорнітозавр, також вважався отруйним. Вчені помітили борозенки на зубах синорнітозавра, які могли слугувати каналами для відтоку токсинів. Однак подальші дослідження поставили це твердження під сумніви. Сьогодні більшість палеонтологів не вважають, що існують достатні докази отруйності синорнітозавра. Однак деякі експерти вважають, що отруйні динозаври все ж могли існувати.

За словами вчених, терміни "отрута" і "отрута" часто плутають, але насправді вони позначають різні способи передачі органічних отрут тваринами. Останні, такі як жаби-дротики, пасивно виділяють токсини під час дотику або укусу. Тоді як отруйним тваринам доводиться активно жалити або кусати, щоб випустити токсини, або для захисту, як бджоли, або для вбивства чи зневоднення здобичі, як павуки. Хоча отруйні тварини можуть накопичувати токсини по всьому тілу, у них зазвичай є спеціалізовані органи для вироблення і введення отрути.

Отрута рептилій

Під час пошуком доказів вироблення отрути в доісторичних рептилій палеонтологи, як правило, шукають характерні структури, що виробляють отруту, такі як борозенки або трубки в зубах. Однак, за словами докторанта з палеобіології у Вірджинському політехнічному університеті Хелен Берч, у деяких сучасних, таких як комодський варан, відсутні чітко видимі трубчасті структури, які можна спостерігати у змій.

Ба більше, у багатьох сучасних рептилій отруйні залози розташовані підшкірно — трохи нижче шкіри — а не в поглибленнях кісток. Таким чином структури в отруйних динозаврів, ймовірно, могли перебувати зовсім не в кістках. Це також вказує на те, що попри відсутність достеменно відомих отруйних динозаврів, існує ймовірність, що свідоцтва їхнього існування просто чітко не простежуються в палеонтологічному літописі.

Отруйні доісторичні рептилії — це не те саме, що отруйні динозаври. За словами вчених, попри величезну різноманітність, усі динозаври мають певні спільні риси скелета. Наявність або відсутність цих особливостей мають певні спільні риси скелета і здатні допомогти визначити, чи належить скам'янілість динозавру. Наприклад, ноги динозаврів розташовувалися прямо під тулубом, що забезпечувало їм вертикальне положення. У більшості інших груп рептилій ноги розкинуті в сторони, а тіло може лежати плазом на землі.

Чи існували отруйні динозаври?

Повертаючись до питання про динозаврів, за словами вчених, сьогодні у нас просто немає достатньої кількості даних, щоб відповісти на це питання. Наприклад, у сучасному світі не існує отруйних птахів, які були б лінією динозаврів, що збереглася. Однак деякі з птахів, які живуть нині, як відомо, запасають токсини як засоби для захисту.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що стародавні динозаври здивували вчених: яйця гігантів виявилися більш барвистими, ніж вважалося.

Раніше Фокус писав про те, щовчені "воскресили" динозавра, який жив 124 млн років тому, щоб він змахнув крилами.