Переговори провалилися. Ключове питання – де взяти фінансування, щоб не перетворитися на Зімбабве

Переговори в Москві. Чому пора почати говорити про фінансування України до 2030 року.

Переговори закінчилися нічим. Точніше, сторони, виходячи зі слів Ушакова, обговорили фінансові і, можна допустити, санкційні питання майбутньої угоди.

Тут нема що багато писати – це було прогнозовано, так як американці на переговорах в Маямі не педалювати територіальне питання, яке є базовим і для Трампа, і для Путіна.

Схоже, американці, справді, дещо змінили стратегію: спочатку вони обговорять з росіянами все важливе для них, а потім нас дотискатимуть по територіях.

Окремо ще раз треба звернути увагу на Китай. Напередодні зустрічі Кушнера-Віткофа з Путіним, в Москву завітав Ван І і щось передав Шойгу. Що він передав можна лише здогадуватися. Але це точно було "зондування російської позиціі" на предмет того наскільки росіяни в своїх торгах із США готов далеко зайти в питаннях співпраці по Північному шляху і копалинах Арктики (вуглеводні і рідкоземи).

Також не слід забувати про візит Макрона в Китай, де обовʼязково будуть говорити про безпекові гарантії для Європи і про Україну в цьому контексті.

Що має нас непокоїти вже зараз? Базове питання – гроші. І не лише на 2026 рік, а, цілому, на наступні 5 років, як мінімум.

Якщо ми йдемо по сценарію прискорення закінчення війни (якщо США та РФ домовляться) єдиними гарантіями нашої безпеки можуть бути гарантії нашого фінансування і продажу зброї. А про це взагалі ніхто, схоже, не говорить. Ані 28 пунктів Віткофа, ані зменшений варіант, напрацьований в Швейцарії взагалі не про це.

А без зовнішніх грошей – ми Зімбабве.

Оригінал