ЗМІ: Хто насправді неназваний «коханий» Зінаїди Кубар, молодший за пасію на 26 років?

Про це пише видання Рупор. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Нещодавно в мережі спливла цікава історія. Ось тут – про неї.

На перший погляд, здавалося б, нічого надприродного - бувають скандали і крутіші. Цікаво інше.

Зінаїда Кубар відома як людина креативна і модернова, хоча, і трохи дивна - ось історія з її заміжжям в Америці.

Однак, є в її пості нелогічності. Щось не сходиться. Ну вирішила наїхати на свого колишнього. Придумала романтичну історію, але чому саме таку? Ну на стресі вона, як більшість зараз, але Зіна знає Льовочкіна, і знає, що в сенсі наїздів, та й в будь-якому іншому, він же ж «тефлоновий».

Навіщо їй наїжджати на прикордонників, на Дейнеку? Вона ж не займається таким волонтерством, як деякі, хто гріється на цій темі, і не тягає ухилянтів через кордон, як деякі. Немає сенсу, начебто. І чому врешті-решт їй вона не назвала імʼя за кого так печеться?

Тоді з'явилася думка: може, вона не вигадала все це, і справді є «коханий»? І вона справді його від когось, чогось рятує?. Потрібно було не дуже багато часу і все стало зрозуміліше, але від цього ще дивніше.

Далі факти - «коханий» - це Владислав Шевченко, 2001 року народження.

На 26 років молодший за Зінаїду, їй вже 51. На зріст теж менший за Зіну. Ну буває. Служить він сержантом у ДПСУ, в Києві, водієм
Сім'я Шевченка неблагополучна - на всіх одна малометражка в 50 метрів у Фастові, ну це як і у багатьох. Мама ростила і тягнула на собі трьох дітей, від трьох різних батьків.

Така доля не солодка, на жаль. Але синок, схоже знайшов свою «золоту» жилу. Та і братика підтягнув.

Ще дивніше було після розмови з людиною, яка знає цього хлопця по службі. Казав, що знає про нього - водій, нахабний трохи, останнім часом приїжджав на своєму джипі, вихвалявся - «ви тут на мінімалках, а в мене мілфа, джип це подарунок від неї, тепер маю що треба, буде ще більше».

Колеги ставляться до Шевченка з презирством - люди воюють, гинуть, в госпіталях лежать, а цей як вареник у сметані, ще й хвалився, що «вона за все тепер платить».

Як цей мілфо-альфонс обдурив креативну Зінаїду, одному чорту відомо, але вона запостила на фейсбуці те, що запостила - «коханого» відправляють на фронт, наїхала на ДПСУ і його главу Дейнеку. Але ж з'ясувалося, що насправді Шевченка не відправляють до Покровська чи Куп'янська — він їде до Одеси.

А тепер головне питання: як це Владу Шевченку вдалося при тому, що сотні прикордонників воюють у гарячих точках, поранені, нагороджені бойовими нагородами за майже 4 роки війни, не виїжджати з Києва? Чому цього Шевченка перевели до Одеси, а не в зону реальних бойових дій? Чому він за 4 роки війни сидів у Бориспільському загоні як тиловий щур?

При всьому безладі і трешах у прикордонників є свій «зелений кодекс» честі, вони, м'яко кажучи, не люблять мажорів, геронтофілів, щуряцтво і альфонсів. Складно сказати, за що насправді переживає Зінаїда Кубар, але не складно уявити, як поступлять з тиловим альфонсом товариші по службі в Одесі. Краще б йому, напевно, в окопи Покровська... або через паркан в Молдову.