Зодягнімось у зброю світла

Дорогі брати і сестри, шановні читачі!.

Сердечно вітаю всіх з Різдвом Христовим та наближенням світського Нового року!.

Христос народився!.

Для віруючих у Сина Божого ці слова – не просто одне з традиційних вітань.

Коли ми знаємо, що Христос народився, то знаємо, що Божі пророцтва та обітниці – справджуються.

Протягом багатьох поколінь людство чекало на прихід Того, Хто подолає загальне панування зла, Хто дасть визволення, Хто поверне нащадкам Адама і Єви можливість справжнього сповнення святістю.

І хоча історичний шлях до цього моменту був довгим, однак Бог виконав те, що обіцяв – послав у світ Свого Сина.

"Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього" (Ін.

Звістка про Різдво Христове – не символічна розповідь, не притча, не міф.

Пришестя в світ Божого Сина і Його присутність серед нас – істина.

І це знання надихає нас вірою в перемогу правди та добра.

Вірою в те, що як слово Боже справдилося в минулому, так буде справджуватися і перемагати в майбутньому.

Христос народився не серед спокою та радості, хоча про Його явлення сповістили ангели, а місце Його народження підтвердила чудесна зірка.

Для Божого Сина від першого дня не знайшлося звичайної людської оселі – Діва Марія змушена була народжувати у печері-вертепі та покласти Немовля не у колиску, а в ясла.

Через заздрість та владолюбство Ірода Месія з родиною стали вигнанцями і рятувалися втечею до Єгипту.

Такий початок земного життя Христа став знаком: одні й донині з вірою та радістю приймають Сина Божого, а інші й тепер наполегливо хочуть позбутися Його, вигнати, відкинути.

Щоби жити так, ніби немає Бога, немає Його закону, немає істини та моралі, немає вічності, немає вищої справедливості та відповідальності.

Зло і гріх все ще мають силу в цьому світі.

Але для тих, хто вірить, що Христос народився, ці слова є сповіщенням надії на перемогу добра і правди.

Бо у цій боротьбі, яку ми ведемо, з нами – Бог, ми – не самі.

"І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його" (Ін.

Це Боже світло любові та знання істини повинне надихати нас продовжувати боротьбу навіть тоді, коли сили вичерпані, коли втома і зневіра намагаються скувати волю, коли надія хитається.

Бо ми теж покликані бути дітьми Світла.

Не нарікати на темряву, але посеред неї запалювати світильники правди, милосердя та турботи про ближніх.

З надією на успіх робити те, що можливе, в умовах які є.

Діяти – з надією на підтримку однодумців та з вірою, що Бог допоможе.

Нам дуже складно.

Нам важко.

Біль втрат крає наші серця.

Цинізм та лицемірство… Щодня, переглядаючи новини, ми можемо знайти численні приклади того, наскільки сильно зло ввійшло в саму людську природу, як маніпулює людьми, як панує над ними.

Але саме в ці святкові дні ми маємо нагадати собі, що перед викликами зла нам не можна здаватися.

Слід продовжувати боротьбу, шукати тих, хто надихає, ділитися добром, підтримувати одне одного.

Щоби не бути переможеними злом, але перемагати зло – добром (Рим.

У ці дні святкування я зичу кожному з нас духовного зміцнення.

Нехай тепло і радість добрих різдвяних традицій, молитва і спілкування одне з одним сповнять наші серця новими силами.

Нехай посеред тієї темряви, в яку хоче занурити Україну кремлівський ірод, для нас ще більш яскраво сяє Віфлеємська зірка – світло правди, любові та надії.

"Ніч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла" (Рим.

І нехай новий день та новий рік наблизять нас до перемоги правди та до благословенного миру!.

ЕПІФАНІЙ, Митрополит Київський і всієї України.

Предстоятель Православної Церкви України.