/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F5d11e89957260b2a15087a3869b11dd5.jpg)
Гроші та житло дитини: Мін’юст пояснив, чи мають право батьки витрачати аліменти та продавати майно
В Україні законодавство чітко розмежовує власність батьків і дітей, забезпечуючи останнім право на особисте майно та доходи.
Міністерство юстиції оприлюднило роз’яснення щодо того, як діти різного віку можуть розпоряджатися своїми активами та хто контролює збереження їхньої нерухомості.
Малолітні та неповнолітні: межі фінансової свободи
Права дитини напряму залежать від її віку, що зафіксовано у Цивільному кодексі України:
До 14 років (малолітні): мають право лише на "дрібні побутові" покупки за низькою ціною. Усім іншим майном від імені дитини управляють батьки або опікуни.
Від 14 до 18 років (неповнолітні): отримують значно ширші повноваження. Підлітки можуть самостійно розпоряджатися стипендією та заробітком, відкривати банківські рахунки, керувати грошима на них, а також бути засновниками юридичних осіб та володіти правами на свої інтелектуальні здобутки.
Житло та транспорт: суворий контроль ТЦК та органів опіки
Будь-які операції з нерухомістю або автомобілями, що належать дитині, неможливі без дозволу органу опіки та піклування. Нотаріус засвідчить таку угоду лише за наявності документального підтвердження, що права дитини не будуть обмежені, а її житлові умови не погіршаться. Посадовці несуть персональну відповідальність за захист інтересів неповнолітніх при відчуженні житла.
Кому належать аліменти та подарунки?
Важливим уточненням є статус аліментів: за законом вони є власністю дитини, а не того з батьків, хто їх отримує. Дорослий лише розпоряджається цими коштами виключно за цільовим призначенням. Підлітки після 14 років мають право брати участь у розподілі цих грошей або навіть отримувати їх самостійно.
Щодо особистих речей (іграшки, книги, спортивний інвентар, одяг), то вони офіційно вважаються власністю дитини. Водночас у разі виникнення спорів щодо іншого майна в родині, воно за замовчуванням вважається власністю батьків, якщо інше не буде доведено в суді.

