/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F0d8ffb1cf098c9b974aeb9489b5498d5.jpg)
Вчені виявили "пінопластові" планети, аналогів яким не існує у Сонячній системі
Планети блокують лише крихітну частину світла зірки, тому їх виявлення вимагає багато зусиль / © ESA
Астрономи, схоже, розгадали таємницю того, як ростуть найпоширеніші типи планет у нашій Галактиці. Відкриття підтверджує теорію про те, що планети починають своє життя як «роздуті немовлята», але швидко втрачають свої товсті атмосфери.
Про це пише BBC ScienceFocus з посиланням на результати дослідження, опубліковані в журналі Nature.
Космічні «немовлята» зі щільністю пінопласту
Об’єктом уваги стала система V1298 Tau. Її зірці всього 20 мільйонів років. За космічними мірками це еквівалент 5-місячної дитини.
Навколо неї обертаються чотири молоді екзопланети. Вони мають дивовижні характеристики:
-
За радіусом вони у 5–10 разів більші за Землю.
-
Але їхня маса лише у 5–15 разів перевищує земну.
Це дає їм щільність, схожу на пінопласт. Вчені пояснюють: планети настільки «пухкі», тому що жар і світло молодої зірки змушують їхні атмосфери надзвичайно розширюватися. З часом вони втратять величезну кількість газу, стиснуться і стануть чимось середнім між Землею та Нептуном.
Чому це відкриття століття
Планети такого розміру — відомі як суперземлі та субнептуни — є найпоширенішим типом у Галактиці. Але парадокс у тому, що саме в нашій Сонячній системі їх немає. Без можливості вивчити такий об’єкт зблизька, вчені не розуміли, як вони формуються.
«V1298 Tau є критичною ланкою між туманностями, де формуються зірки та планети, і зрілими планетними системами, які ми вже відкрили тисячами», — пояснив професор Ерік Петігура з Каліфорнійського університету.
Удача «hole-in-one»
Як і багато астрономічних відкриттів, це залежало не лише від наполегливої праці, а й від везіння.
Команда вивчала планети методом транзитів (фіксуючи падіння яскравості зірки, коли планета проходить перед нею). Але частина транзитів була пропущена, і вчені мали сотні варіантів орбіт.
Їм довелося фактично вгадувати, коли дивитися в телескоп наступного разу. І вони вгадали з першої спроби.
«Я не міг у це повірити. Таймінг був настільки невизначеним, що я думав, нам доведеться пробувати щонайменше пів дюжини разів. Це було як забити в лунку з одного удару в гольфі (hole-in-one)», — розповів професор Петігура.
Це везіння дозволило точно виміряти масу планет через їхній гравітаційний вплив одна на одну і вперше отримати експериментальний доказ того, що молоді планети справді є «пухкими». Тепер наука має еталон для теорій еволюції планет.
Збірна України з футзалу / © Асоціація футзалу УкраїниЧитати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →