Чому в СРСР будували саме 5‑ і 9‑поверхівки: архітектор розкрив логіку

Типова висота радянських будинків мала своє пояснення.

Ви дізнаєтесь:

Більшість житлових будинків у пострадянських містах мають характерну поверховість - п’ять або дев’ять поверхів. Така архітектурна особливість не випадкова. Член Національної спілки архітекторів України Валентин Погорілий розповів, чому саме ці варіанти стали типовими та який із них вважається більш комфортним для життя, пише УНІАН.

Рекомендуємо прочитати наш матеріал: У ті часи так робили всі: дивні звички з СРСР, які сьогодні викликають шок

Коли з’явилися п’ятиповерхівки

Архітектор пояснює, що п’ятиповерхові будинки мають різну історію залежно від періоду їхнього зведення. У 20-30-х роках ХХ століття почали будувати так звані "сталінки". Це були цегляні споруди, які відзначалися якістю та міцністю. У деяких із них навіть встановлювали ліфти, адже там мешкала партійна еліта.

Зовсім інший характер мали "хрущовки", які зводили з 1950-х років. Їх будували масово - як цегляні, так і панельні - щоб швидко забезпечити населення житлом після Другої світової війни. Саме тоді п’ятиповерхівки стали найпоширенішим типом житлових будинків.

Чому саме п’ять поверхів

Поверховість визначалася Державними будівельними нормами. Вони встановлювали граничну висоту будинку без ліфта - приблизно 14-15 метрів, що відповідало п’яти поверхам. За словами Погорілого, це рішення було продиктоване фізичними можливостями людини: більшість мешканців без проблем долали сходами до четвертого поверху, на п’ятий підніматися вже було складніше, а вище - надто важко.

Сучасні норми змінилися: нині без ліфта дозволено будувати лише чотириповерхові будинки. П’ятиповерхівка можлива лише тоді, коли п’ятий поверх є мансардним і разом із четвертим утворює двоповерхову квартиру.

Чому у СРСР обирали висоту житлових будинків у 9 поверхів, а не 8 чи десять

Перші дев’ятиповерхові будинки у СРСР почали зводити у 60-70-х роках. Це стало можливим завдяки розвитку технологій – зокрема появі висотних кранів, які дозволяли працювати з великими конструкціями. Крім того, зміни у будівельних нормах та містобудівному законодавстві відкрили шлях до спорудження багатоповерхівок.

Архітектор пояснює, що у проектуванні існує поняття "голуба лінія" - межа максимально допустимої висоти забудови. Там, де вона була високою, дозволяли будувати висотні будинки, а в інших районах поверховість обмежували.

Конструктивні особливості

Головна відмінність дев’ятиповерхівок від п’ятиповерхівок - наявність ліфта. Це значно змінювало умови проживання. Водночас у Радянському Союзі споруди будували з великим запасом міцності. Наприклад, фундамент п’ятиповерхівки міг витримати вагу дев’яти поверхів. Сьогодні ж нові будинки, які зводять на продаж, зазвичай не мають такого запасу, адже забудовники орієнтуються на економічну доцільність і уникають зайвих витрат.

Що комфортніше для життя - панельні будинки СРСР 9 поверхів чи 5 поверхів

За словами Погорілого, нині жити краще у п’ятиповерховому будинку. Ліфт у дев’ятиповерхівці - це механізм, який потребує регулярного обслуговування і може виходити з ладу. Якщо він один, то мешканці залишаються без нього на час ремонту чи технічних робіт. Додатково слід враховувати перебої з електропостачанням - у результаті близько 10% часу ліфт може бути недоступним.

Архітектор додає, що найбільш комфортним варіантом для життя є триповерховий будинок. Менша поверховість означає нижчу щільність населення у мікрорайоні, а отже – більше простору та зручності для мешканців.

Читайте також: