Опалення і мегаполіс: Стамбул зміг позбавитися отруйного смогу за одне покоління

Тупик, вугілля та повітря, що вбиває

Наприкінці 1980-х років Стамбул із населенням близько 6-7 млн осіб зіткнувся з масштабною екологічною кризою. Основним джерелом тепла в житловому секторі залишався лігніт – низькоякісне буре вугілля з високим вмістом сірки. Його спалювання в тисячах малих котелень та домашніх печах формувало щільний зимовий смог.

Офіційні вимірювання підтверджують екстремальні піки забруднення. 18 січня 1993 року 24-годинна концентрація SO₂ (діоксид сірки, сірчистий газ. – Ред.) у Стамбулі сягнула приблизно 4000 мкг/м³. Для порівняння, сучасна рекомендація ВООЗ для 24-годинного середнього значення становить лише 40 мкг/м³. На початку 1990-х середньорічні концентрації SO₂ у деяких районах стабільно перевищували 200 мкг/м³.