Те, що ви п’єте щодня: яку небезпеку вчені виявили в бутильованій воді

Бутильована вода, яку багато людей сприймають як безпечну та зручну альтернативу, може бути джерелом значної кількості мікропластику в організмі. До такого висновку дійшла дослідниця Сара Саджеді, яка проаналізувала понад 140 наукових робіт, присвячених впливу пластикових частинок на здоров’я людини.

Про це повідомило видання earth.com.

Ідея дослідження виникла після подорожі Саджеді до островів Пхі-Пхі. Вона згадує, що милувалася краєвидами Андаманського моря, але, подивившись під ноги, побачила численні пластикові відходи, серед яких переважали пляшки з водою. Цей досвід змусив її замислитися над масштабами споживання пластику та повернутися до навчання в Університеті Конкордія для здобуття докторського ступеня.

За результатами огляду досліджень, люди щороку можуть проковтувати приблизно від 39 до 52 тисяч частинок мікропластику. За підрахунками науковців, у тих, хто регулярно п’є бутильовану воду, ця кількість може збільшуватися ще приблизно на 90 тисяч частинок. Мікропластик має надзвичайно малий розмір — інколи лише тисячну частину міліметра, тоді як нанопластик є ще дрібнішим.

Пластикові пляшки можуть виділяти частинки під час виробництва, зберігання або нагрівання. Наприклад, якщо пляшку залишити у спекотному автомобілі, цей процес може пришвидшитися. На відміну від мікропластику, який потрапляє до організму через харчовий ланцюг, бутильована вода доставляє такі частинки безпосередньо під час пиття.

Найменші частинки здатні проходити через біологічні бар’єри організму. Деякі з них можуть потрапляти в кров або накопичуватися в органах. Дослідження пов’язують мікропластик із хронічним запаленням, гормональними порушеннями, оксидативним стресом, неврологічними проблемами та онкологічними захворюваннями. Нанопластик може проникати в клітини та взаємодіяти з ДНК і білками.

Крім пластикових частинок, у воду можуть потрапляти й хімічні добавки з матеріалу пляшок. Зокрема, йдеться про бісфеноли та фталати, які можуть виділятися під час нагрівання або повторного використання тари. Ці речовини здатні впливати на гормональну систему та імунітет, а деякі з них уже пов’язують із підвищеним ризиком раку.

Вчені зазначають, що оцінити масштаби проблеми складно, оскільки різні методи дослідження мають обмеження. Частина приладів може виявляти дрібні фрагменти, але не визначає їхній склад, інші — навпаки. Найдорожчі технології поєднують обидві можливості, однак використовуються рідко. Через це рівень впливу, особливо нанопластику, може бути недооціненим.

Попри обмеження одноразового пластику в багатьох країнах, бутильована вода часто залишається поза регуляторною увагою. Саджеді зазначає, що така вода може бути виправданою в надзвичайних ситуаціях, але не повинна використовуватися щодня. На її думку, ключовим кроком є підвищення обізнаності людей про довготривалий вплив постійного споживання.

Дослідники також звертають увагу на альтернативи, зокрема використання багаторазових контейнерів та розвиток громадських станцій для наповнення води. Робота Саджеді виконана у співпраці з науковцями Чуньцзян Анем та Чжи Ченем і закликає суспільство швидше реагувати на проблему пластикового забруднення.

Блекаут на Кубі / © Associated Press Лаванда / © Associated Press Мерілін Монро / © Getty Images Потяг / © "Укрзалізниця"