Кінець безпечної гавані: Ізраїль та США руйнують репутацію країн Затоки як фінансових хабів

Ескалація конфлікту між Ізраїлем, США та Іраном завдає потужного удару по світовій економіці. Ірак вже зупинив видобуток нафти на родовищі Південна Румейла, втрачаючи по 120 млн доларів щодня, а Тегеран погрожує повністю заблокувати Ормузьку протоку. Проте найгірші наслідки можуть торкнутися енергетичної інфраструктури Близького Сходу та газових поставок до Європи.

Про це в ефірі з політологом Юрієм Романенком розповів аналітик Ігор Тишкевич.

За словами експерта, окрім нафти, під ударом опиняється репутація країн Затоки як безпечних фінансових та технологічних хабів.

"Їхня економічна концепція - що це безпечні точки, де можна проводити обмін технологіями, знаннями, товарами, послугами, грошима. А от зараз це руйнується, вже небезпечно", - зазначає Тишкевич.

Наступним етапом війни можуть стати взаємні удари по електростанціях. В умовах місцевого клімату це призведе до швидкої гуманітарної катастрофи.

"Давай згадаємо нашу зиму і удари по енергетиці. А у них починається весна і удари по енергетиці, - звертає увагу Тишкевич. - От ти правильно сказав, що спека. А якщо в тебе проблеми з постачанням електроенергії, то як працюють кондиціонери банально? Як опріснюється вода банально?"

Крім того, під загрозою зриву опинилися альтернативні шляхи постачання енергоносіїв до Європейського Союзу. Аналітик нагадав про проект транспортування газу через Іран до Азербайджану і далі в Європу, який мав суттєво розширитися у 2026 році.

"Це проект з експорту туркменського газу через територію Ірану, формальним покупцем виступає азербайджанський Socar. Вони мали намір якраз-таки цього року приступити до масштабної модернізації цього старого газопроводу і довести це щонайменше до 15 мільярдів кубів, - пояснює аналітик. - У даному випадку, якщо удари по енергетиці і так далі, цей проект теж фактично розвалюється. А це на тлі нестачі скрапленого газу б'є по європейському ринку, у них зникає ще одне альтернативне російському джерело газу".

Водночас Тишкевич підкреслює, що зникнення з ринку іранської нафти тактично грає на руку Росії, і країна-агресор вже отримує неочікуваний фінансовий бонус. Він пояснює це специфікою роботи азійських нафтопереробних заводів, які налаштовані на важку сірчисту нафту і не можуть швидко знайти заміну підсанкційному Ірану.

"У нафтопереробних заводів є технологічний процес, який розрахований на певний відсоток сірки, на певну в'язкість нафти. Перебудовувати довго, відповідно, попит на російський Urals різко зростає", - підсумовує Тишкевич.

Таким чином, у короткостроковій перспективі (6-12 місяців) Росія виграє від дестабілізації в регіоні, знімаючи "вершки" на тлі проблем своїх конкурентів.