Режим Ірану запустив програму самознищення – далі тільки диктатура або розпад

Обрання Моджтаби Хаменеї рахбаром Ірану показало одну принципово важливу річ: режими, подібні до іранського, принципово нездатні до реформування.

І в Ірану, а значить і в його сусідів, хороших варіантів немає. Спочатку – і, якщо чесно, я про це здогадувався – було тільки два сценарії: дуже жорстка диктатура з цифровим контролем усього, аж до особистого життя, або дезінтеграція і громадянська війна. Інших варіантів я не бачу. Дай боже, щоб я помилявся.

До якого варіанта найближче сьогодні Іран? Безсумнівно, до першого. Просто тому, що в самому Ірані політичне поле настільки зачищене, що поява політичної фігури, яка об'єднає навколо себе значну частину еліт, альтернативну владі, поки що не проглядається.

І найголовніше: США вже сьогодні можуть припиняти війну.

Вкрай ослаблений, такий, що безнадійно зіпсував стосунки з усіма сусідами, схильний до майже повного ізоляціонізму і без жодних шансів на розвиток Іран цілком влаштовує як світові центри сили – йдеться не тільки про США, а й про Китай та ЄС, – так і сусідів.

Для останніх ця війна показала головне: у прагненні до самозбереження цей режим готовий іти на все, зокрема на запуск програми самознищення разом із сусідніми державами.

Це не означає, що відносин з Іраном Моджтаби не буде зовсім. Будуть, звичайно, але на мінімалках. А ось рівень недовіри і підвищеної небезпеки збережеться доти, доки цей режим існуватиме – причому набагато більшою мірою, ніж було до цієї війни.

До речі, подібна модель цілком застосовна і до Росії – щоправда, з серйозними застереженнями.

Оригінал