Де насправді народилося Сонце: науковці здивували відкриттям

Довгий час у науковій спільноті панувала думка, що наша зоряна система від моменту свого формування перебувала у спокійному куточку Чумацького Шляху. Проте останні дослідження доводять: Сонце подолало колосальну відстань крізь космічний простір, перш ніж опинитися на своїй теперішній орбіті. Саме ця просторова міграція мала вирішальне значення для появи біологічних видів на нашій планеті.

Про це пише Space.

Звідки походить Сонце

Завдяки інформації, зібраній супутником Gaia, який створив найточнішу тривимірну карту Чумацького Шляху, дослідники змогли детально вивчити космічне минуле. Вчені проаналізували характеристики понад 6,5 тисяч так званих сонячних двійників — зірок, які мають ідентичні до Сонця показники температури, маси та хімічного складу. Ця вибірка стала найбільшою в історії подібних астрономічних спостережень.

Результати аналізу вказують на те, що Сонце сформувалося приблизно 4,6 мільярда років тому в регіоні, який розташований на 10 тисяч світлових років ближче до центру галактики, ніж його сучасне місце перебування.

Фундаментальним доказом цієї гіпотези є рівень металічності Сонця — концентрація хімічних елементів, важчих за водень і гелій. Саме у внутрішніх частинах Чумацького Шляху рівень металів є найвищим, що повністю збігається з хімічним профілем нашої зірки.

Японські дослідники Дайсуке Танігучі з Токійського столичного університету та Такуджі Цудзімото з Національної астрономічної обсерваторії Японії встановили, що Сонце переміщувалося не самостійно.

«Близько 4–6 мільярдів років тому відбулася масштабна міграція цілої популяції подібних зірок. Вивчення віку сонячних двійників показало чіткий сплеск кількості світил, які зараз перебувають на тій самій відстані від галактичного центру, що й ми», — зазначають науковці. Це підтверджує факт цілеспрямованого астрофізичного процесу, а не випадковості.

Причини масового переміщення зірок

Головним чинником такої міграції стала еволюція структури самого Чумацького Шляху. У центрі нашої галактики розташована масивна структура, що обертається — так звана «галактична балка». Зазвичай вона створює потужний гравітаційний бар’єр, який утримує об’єкти всередині.

Проте, за розрахунками вчених, у період свого активного формування ця структура спрацювала як своєрідний двигун. Спочатку вона акумулювала величезні об’єми газу для народження нових зірок, після чого гравітаційні зміни буквально виштовхнули новоутворені світила у зовнішні регіони галактики.

Як космічна подорож вплинула на виникнення життя

Це відкриття має критичне значення для розуміння біологічної еволюції на Землі. Внутрішні райони галактики є вкрай агресивним середовищем. Висока щільність зірок призводить до частих зіткнень, а регулярні вибухи наднових генерують рівень радіації, несумісний із зародженням та розвитком життя.

Як пояснює дослідник Дайсуке Танігучі, саме втеча з небезпечного центру дозволила Сонцю провести більшу частину своєї історії в спокійнішому зовнішньому диску галактики.

«Формування галактичної балки фактично забезпечило безпечну гавань для нашої планети, дозволивши біологічним процесам розвиватися без нищівного космічного впливу», — підкреслює вчений.

Наразі астрономи готуються до розширення масштабів дослідження. Використовуючи нові масиви даних від супутника Gaia, науковці планують знайти справжніх «близнюків» Сонця — зірки, які сформувалися в тій самій туманності та в той самий час, що й наше світило.

Дослідники припускають, що механізми, подібні до випромінювання Гокінга, можуть діяти не лише поблизу чорної діри, а й у таких об’єктах, як білий карлик та нейтронна зоря. У такому разі надщільні тіла з часом повільно втрачатимуть масу через квантові процеси.

За оцінками авторів моделі, максимальна тривалість існування Всесвіту може становити приблизно 10^78 років, після чого космічні об’єкти поступово зникнуть.

Наталка Денисенко / © instagram.com/natalka_denisenko У Повітряних силах заявили про роботу над системою ППО / © tsn.ua Любителі котів Війна в Україні / © Associated Press