Несподіваний Курбас: чому видатний український режисер співпрацював з більшовиками

Постать видатного українського театрального режисера Леся Курбаса традиційно сприймається крізь призму його трагічної загибелі від рук радянської влади. Однак на початку свого творчого шляху творець театру "Березіль" був палким прихильником революційних змін і активно інтегрував своє новаторське мистецтво у систему більшовицької політичної агітації. Його театральні експерименти не лише реформували сценічний простір, але й стали потужним інструментом впливу на масову свідомість в інтересах нової комуністичної влади.

Про це повідомив історик Сергій Удовик в ефірі політолога Юрія Романенка.

Історичні факти свідчать, що після розпуску "Молодого театру" через брак фінансування від УНР, Курбас свідомо пішов на зближення з радянським керівництвом. "Він просить захисту свого театру від українських націоналістів у командувача 45-ї дивізії Червоної армії Йони Якіра", - розповідає Удовик. У 1920 році режисер разом зі своєю трупою був зарахований до складу дивізії. "Вони слідом за дивізією їздять по селах і агітують селян за радянську владу", - зазначає експерт, демонструючи плакати того часу із закликами вступати до червоної кінноти.

Створивши у 1922 році об'єднання "Березіль", Курбас чітко задекларував його ідеологічне спрямування. У статуті організації прямо вказувалося: "У своїй роботі керується основами марксизму, ленінізму. Бореться за здійснення ідей соціальної революції, зокрема за комуністичну культуру". Для досягнення цих цілей режисер застосовував передові європейські техніки. За словами Удовика, "Лесь Курбас вперше в Україні почав застосовувати методи психології для навчання акторів і режисерів, вперше використав масові сцени та плакатну стилістику для прославлення перемоги пролетаріату".

Окрім того, Курбас був піонером мультимедійних постановок, використовуючи кінохроніку для маніпуляції підсвідомістю глядача. "Для посилення впливу на підсвідомість Курбас спеціально відзняв кінофільм, який транслював на кіноекрані на сцені, щоб більше вбивало в підсвідомість це", - наголошує історик. На екрані показували жахи війни та кадри з пораненими солдатами, контрастуючи їх із буржуазним життям.

Таким чином, видатний режисер, якому сьогодні ставлять пам'ятники, у 1920-х роках свідомо та талановито створював театр радикальної політичної агітації, формуючи лояльність мас до радянської імперії.