Іран тримає козирі: FT про те, як криза в Ормузі поглиблюється, а енергетичний хаос охоплює світ

Дональд Трамп вважає себе майстром угод, але терпіння ніколи не було його сильною стороною. Після провалу мирних переговорів з Іраном на вихідних Вашингтон знову пішов на загострення - оголосив морську блокаду. За оцінкою колумніста Financial Times Гідеона Рахмана, цей крок майже напевно зробить ситуацію гіршою.

Як передає "Хвиля" з посиланням на Financial Times, фактичне закриття Іраном Ормузької протоки вже спричинило стрибок світових цін на енергоносії. Американська блокада штовхає ціни на нафту й газ ще вище, водночас підвищуючи ризик того, що Тегеран завдасть ударів по енергетичній інфраструктурі в Перській затоці.

Тегеран переконаний, що час працює на його користь - і Рахман вважає, що це, ймовірно, правда. Чим довше протока залишається закритою, тим сильніше економічний і політичний тиск на Вашингтон та його союзників. Коли переговори зрештою відновляться, позиції Ірану будуть лише міцнішими.

Масштаб руйнівних наслідків вражає. Голова Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль назвав втрату приблизно 20 відсотків світових поставок енергоносіїв "найбільшою загрозою глобальній енергетичній безпеці в історії" - за його словами, ця криза може перевершити сукупний ефект нафтових шоків 1970-х, які спричинили роки інфляції, рецесій і нормування палива.

Біль вже відчутна. Зростання цін на бензин на заправках - лише початок. Дефіцит авіапалива загрожує авіаперевезенням напередодні літнього туристичного сезону в Європі. Нестача гелію - Катар є одним із найбільших виробників - може зупинити виробництво напівпровідників. Дефіцит добрив підштовхне ціни на продовольство. Азійський банк розвитку нещодавно спрогнозував, що енергетична криза може знизити зростання в Азії, що розвивається, більш ніж на один відсоток цього року.

Трамп сподівається, що блокада швидко змусить Іран капітулювати. Але іранський режим винахідливий, безжальний і бореться за виживання. У Тегерана є фінансова подушка від нещодавніх продажів нафти за завищеними цінами, а також можливість заробляти на експорті газу трубопроводами.

Якщо блокада не спрацює, Вашингтон опиниться перед поганими варіантами. Трамп натякав на знищення іранської інфраструктури і говорив, що військова операція з відкриття протоки буде простою. Рахман відкидає обидві ідеї: якби вони працювали, їх уже б спробували. Навіть проведення військових кораблів через протоку не гарантує безпеку комерційного судноплавства. Ірану не потрібно топити кожен танкер - кількох атак дронами чи катерами достатньо, щоб зробити танкерний трафік практично незастрахованим.

Подальша ескалація несе ще похмуріші ризики. Якщо США вдарять по іранських електростанціях і опріснювальних установках, Тегеран пригрозив знищити аналогічну інфраструктуру в країнах Затоки. Без опріснення води життя в ОАЕ та Саудівській Аравії стає неможливим. Нафтопровід через Саудівську Аравію до Червоного моря вже зазнавав ударів. Хусити - союзники Ірану - можуть заблокувати енергетичний експорт через Баб-ель-Мандебську протоку.

Політичні наслідки стрімко поширюються за межі Близького Сходу. Протести через ціни на паливо в Ірландії минулого тижня мало не паралізували країну - уряд був змушений залучити армію і виділити 505 мільйонів євро на паливні субсидії. Франція, обтяжена боргами і з історією паливних протестів, готується до неспокійних часів напередодні президентських виборів наступного року.

Ще до оголошення блокади багато хто в нафтовій галузі тихо змирився з ідеєю платити Ірану за прохід через протоку - приблизно один долар за барель. Адміністрація Трампа називає це неприйнятним, і Рахман визнає, що наслідки для свободи судноплавства та балансу сил на Близькому Сході справді були б жахливими. Одна країна отримала б задушливий контроль над світовими поставками енергоносіїв, фінансуючи свої проксі-мережі та ядерну програму.

Розв'язання цієї кризи вимагає стратегічного бачення, терпіння, вміння будувати альянси й зважувати компроміси - якостей, яких Трампу, за висновком Рахмана, просто бракує.