/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2Fac5a597fd2ed628243f0529f059f8dc2.jpg)
IISS: "Павутина" України та удар Ізраїлю по Ірану - однакові дрони, протилежний сенс
Дві операції з різницею у два тижні використали однакові за принципом дрони - але з прямо протилежними цілями. На початку червня 2025-го Україна вразила стратегічні бомбардувальники Росії в операції "Павутина". Через два тижні Ізраїль почав Дванадцятиденну війну ударами малих БпЛА по іранських системах ППО. Технології - спільні. Логіка застосування - дзеркальна.
Як зазначає "Хвиля", на цей парадокс звертають увагу автори нового стратегічного дослідження Міжнародного інституту стратегічних досліджень "UAVs: ISR, Deterrence and War", опублікованого у березні 2026 року.
Україна застосувала дрони, щоб компенсувати те, чого в неї немає - можливості пілотованої бойової авіації досягти стратегічних цілей у глибині Росії. Бойовий радіус наявних в Україні літаків занадто малий, щоб вражати об'єкти типу баз стратегічних бомбардувальників за тисячі кілометрів від кордону. Тому в "Павутині" дешеві безпілотники взяли на себе роль, яку у класичному конфлікті виконували б крилаті ракети або бомбардувальна авіація.
Ізраїль зробив протилежне. Невеликі ударні БпЛА в перші години Дванадцятиденної війни послужили інструментом для того, щоб придушити іранську ППО і відкрити коридор для власної пілотованої авіації. Тобто там, де Україна заміщувала авіацію дронами, Ізраїль використовував дрони, щоб саме цій авіації забезпечити можливість працювати.
Корінь різниці - в становищі сторін у повітрі. Ні Україна, ні Росія не мають переваги в небі над лінією фронту: обидві сторони стикаються з потужною наземною ППО противника. У такій ситуації дрони стають замінником традиційної повітряної потужності - саме так обережно формулює це IISS. В ізраїльсько-іранському випадку повноцінна авіація лишилася головним інструментом, а БпЛА відіграли допоміжну роль.
Окремо аналітики наголошують на крайній асиметрії вартості, яку показала "Павутина" - відносно дешеві апарати знищили дорогі бойові літаки. Цей кейс уже став хрестоматійним у дискусіях про майбутнє повітряної війни. Але IISS застерігає від поспішних висновків: публічних і верифікованих даних про реальний баланс "вартість-ефективність" таких операцій, а також про те, як вони порівнюються з просунутими класичними системами зброї, дуже мало.
Загальніший меседж дослідження звучить ще обережніше. Війна в Україні - це специфічний контекст, сформований конкретними обмеженнями обох сторін. Ні Росія, ні Україна не мають промислових, фінансових і технологічних можливостей повноцінних західних армій. Це означає, що деякі формати застосування дронів просто не з'явилися в цій війні - бо їх не було чим розгорнути. У Ізраїлю з його сучасною авіацією і озброєнням вибір принципово ширший.
Є і простіший дефіцит. Україні й Росії бракує цілих класів безпілотників, які могли б серйозно допомогти на фронті - середньовисотних тривалого польоту з функціями повітряного раннього попередження, дальнобійної розвідки з виявленням наземних рухомих цілей або морського патрулювання. Жодна зі сторін такими апаратами не володіє. Висновок IISS прямий: те, що бачимо у досвіді Києва і Москви, не варто автоматично переносити на сценарії іншого типу війни.

