40 років аварії на ЧАЕС. Атаки Росії можуть спричинити нову ядерну катастрофу

Через 40 років після катастрофи на ЧАЕС, людство знову опинилося на межі небезпеки через російську агресію проти України. Удар російського дрона по захисній арці над четвертим енергоблоком показав, наскільки вразливим залишається об’єкт і наскільки реальним є ризик нового радіаційного інциденту.

На тлі регулярних прольотів ракет і дронів біля ядерних об’єктів України ця загроза лише зростає, пише британська The Times. LIGA.net переповідає коротко.

Ядерний тероризм Росії та удар по ЧАЕС

Чорнобильська зона сьогодні – це не лише символ минулої трагедії, а й потенційна точка нової. Над залишками реактора №4, які досі містять сотні тонн радіоактивних матеріалів, регулярно пролітають російські дрони та ракети.

Будь-яка навмисна або випадкова атака ракетою чи дроном ризикує поновити катастрофу, яка колись поширювала радіоактивні опади по всій Європі.

Якщо ракета чи дрон влучить в арку і саркофаг обвалиться, це означатиме викид сотень тонн радіоактивного пилу, який лежить в саркофазі. Він підніметься, утворить хмару і може потрапити куди завгодно", – каже гендиректор ЧАЕС Сергій Тараканов.

14 лютого 2025 року о 1:50 ночі російський Shahed врізався в північно-західну частину 108-метрової металевої арки. Вибух пробив її та спричинив пожежу, яка тривала 17 днів, пошкодивши внутрішню мембрану, відповідальну за контроль атмосфери над нестабільним саркофагом, що оточує залишки реактора.

Арку, важчу за Ейфелеву вежу, найбільший пересувний рукотворний об'єкт у світі, вартістю €1,5 млрд збудував 2019 року консорціум французьких компаній Novarka за гроші ЄБРР. Вона має служити століття, але не розрахована на удари дронів чи ракет.

Це не єдиний інцидент. Удар по арці став лише найгіршим радіоактивним ризиком у країні, яку щодня атакують російські дрони та ракети.

Генпрокурор Руслан Кравченко 22 квітня повідомив, що 35 російських гіперзвукових ракет Х-47М2 "Кинджал" пролетіли за 20 км від двох із п’яти українських АЕС – Чорнобильської та Хмельницької. Ще 92 дрони пролетіли за 5 км від ЧАЕС.

Під час гасіння пожежі рятувальники зробили 340 невеликих отворів, щоб локалізувати і стримати полум’я, що ще більше послабило її герметичність.

"Основна функція мембрани – стримати радіоактивні речовини під саркофагом. Зараз є відкритий зв’язок між внутрішнім і зовнішнім простором", – каже Тараканов.

Деякі частини саркофага нестабільні та потребують термінового видалення чи укріплення. Довгостроковий план полягав у повному демонтажі саркофага та видаленні залишкових ядерних матеріалів під ним. За нинішніх умов його призупинено.

Пошкодження мембрани, завдані дроном та пожежею, стали негайним пріоритетом ремонту, щоб запобігти збільшенню рівня вологості всередині конструкції, що може спричинити корозію арки.

Інженерам вдалося закрити головний отвір, що виник після удару, і вони проводять другий етап, який частково фінансується грантом ЄБРР на €5 млн, щоб закрити 340 невеликих отворів.

Після цього розпочнеться третій етап – відновлення функціональності арки, коли можна буде знову проводити демонтаж саркофага та видалення радіаційних залишків четвертого енергоблока. Він може коштувати до €500 млн.

Окрім ризику, пов'язаного з подальшими ракетними ударами, ремонт на ЧАЕС ускладнюється обмеженням доз опромінення, яким можуть піддаватися бригади.

Встановлене МАГАТЕ обмеження – 20 мілізівертів на рік. Але деякі ділянки над саркофагом ЧАЕС дають опромінення 1 мЗв на годину. Це змушує працювати короткими змінами та постійно змінювати бригади.

Саркофаг звели за 200 днів на 20 років

ЧАЕС вразлива до атак через нестабільність конструкції, що містить залишки четвертого енергоблока. Бетонний саркофаг звели навколо зруйнованого реактора поспіхом за 200 днів.

Це був тимчасовий захід, щоб зупинити поширення радіації. Саркофаг містить 5000 тонн піску, свинцю і борної кислоти, 190 тонн палива з діоксидом урану, велику кількість радіоактивного пилу і лавоподібну масу розплавленої сталі та бетону.

Хоча сам саркофаг не постраждав від удару дрона, наступний удар може призвести до його руйнування.

"Саркофаг збудували за 200 днів. Не можемо сказати, що дотримувались норм і стандартів. Деякі компоненти – нестабільні конструкції. Він був розрахований на 20 років, а прослужив уже 40. Боюся, потужний ракетний удар по арці може пробити її і зруйнувати саркофаг. Ми бачили, як "Кинджал" та "Іскандер" повністю руйнують сучасні будівлі", – каже Тараканов.

"Захищені" марлею і йодом

Недосконала конструкція реактора з серією людських помилок під час випробувань безпеки призвели до вибуху четвертого енергоблока ЧАЕС о 1:23 ночі 26 квітня 1986 року. Вибух викинув в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, ніж атомна бомба в Хіросімі, вразивши частини Європи.

Двоє операторів загинули миттєво, ще 28 пожежників і рятувальників померли від радіації протягом трьох місяців. Тисячі ліквідаторів, які зупинили розплавлення реактора, померли протягом наступних років від раку та серцево-судинних хвороб, пов’язаних з гострим радіаційним впливом.

Євген Яшин, якому 80 років, на момент вибуху був керівником хімічного цеху на ЧАЕС. Його з товаришами терміново доставили на місце події, щоб розпочати аварійні роботи через кілька годин після вибуху.

Я бачив, що стіни енергоблоку немає на реакторі №4. З нього йшло неймовірне сяйво – кругле та яскраве, як сонце, і таке ж важке для ока", – згадує Яшин.

Він пропрацював шість днів на місці катастрофи, маючи лише марлеву маску і таблетки йоду: "Моє лице горіло, мене нудило. На шостий день медики взяли аналізи крові, і мене забрали з електростанції, бо помітили зміни у крові. З моєї зміни сьогодні живих небагато. Більшість на цвинтарі".

"Згадую той день 40 років тому і знаю, що він досі впливає на наше життя. Хоча я живий, не знаходжу ні спокою, ні впевненості, що схожа подія не повториться", – каже Яшин.

Хоча аварія на японській АЕС "Фукусіма-1" у 2011 році є єдиною іншою ядерною катастрофою 7-го рівня, Чорнобиль вважається найгіршою через катастрофічний викид радіації, інтенсивність і масштаби впливу.

Ця катастрофа стала одним із факторів, що сприяв розпаду СРСР. Спочатку Москва майже чотири дні не повідомляла про аварію, поки не опублікувала розпливчасту заяву з двох речень.

Три тижні по тому радянський лідер Михайло Горбачов зробив заяву, назвавши західні повідомлення про катастрофу "злісною брехнею". Але позаяк критика зростала, генсек розкрив масштаби й деталі катастрофи крізь призму своєї політики гласності.