Ностальгія як антидепресант: чому сиквели — це добре

Фільм "Диявол носить Prada 2", який українці зараз активно обговорюють у соцмережах, став одним із лідерів прокату. Причому не лише в Україні (40,3 млн тільки за перший вікенд), а й у всьому світі. З початку року стрічку з Енн Гетевей та Меріл Стріп у головних ролях змогла випередити за світовими зборами лише анімаційна картина "Супер Маріо: Галактичне кіно".

Навіть якщо ви народилися на іншій планеті й не користуєтеся соцмережами, фільм "Диявол носить Prada 2", як можна здогадатися з його назви, — це сиквел. А "Супер Маріо: Галактичне кіно" — частина величезної франшизи, яка виросла з аркадної гри 40-річної давнини і на цей момент давно переросла кінозали.

Якщо ми відкриємо календар кінопрем'єр цього року, то побачимо безліч сиквелів, приквелів та інших варіацій на давно відомі теми. Це фільми "Мортал Комбат 2", "Дуже страшне кіно 6", "Історія іграшок 5", чергове знайомство з Факерами, третя частина "Дюни" — і це ще далеко не все, що нам пропонує прокат-2026.

І так уже півтора десятка років. Оригінальні ідеї, не засновані на іграх чи старих фільмах, перестали потрапляти навіть у топ-20 лідерів прокату.

Але навіть на цьому тлі випадок із "Диявол носить Prada 2" — феноменальний. Це не просто черговий сиквел: це продовження, яке вийшло через два десятиліття. Подібні фільми часто збирають значно більшу касу, ніж звичайні сиквели. Наприклад, "Топ Ган: Меверік" у 2022 році зібрав майже 1,5 мільярда доларів, щонайменше триразово обійшовши оригінал 1986 року.

Це гроші людей, які пам'ятають Тома Круза молодим курсантом у фільмі сорокарічної давнини. Гроші, зароблені на ностальгії.

Часто ми соромимося своїх ностальгійних почуттів, які можуть сприйматися оточенням як слабкість. Особливо якщо вам понад 40: нікому не хочеться зажити слави не просто ретрограда й невдахи, який не приймає сучасний світ, а ще й "совкорд…очера".

Важливо Огляд фільму "Диявол носить Prada 2": Vogue став приземленішим

Коли вийшов оригінальний "Диявол носить Prada", вже були опубліковані роботи американського екзистенційного психолога Клея Рутледжа. Який пояснив, чому ностальгія — це не про пломбір за 20 копійок.

Рутледж писав, що ностальгія аж ніяк не є ознакою слабкості або депресії, це життєво важливий психологічний захисний механізм, що допомагає справлятися зі стресом, самотністю та екзистенційною тривогою. Ностальгія мобілізує.

Коли ми відчуваємо самотність або безглуздість буття, спогади про щасливі моменти життя допомагають нам відновити внутрішній баланс, відчути опору та знизити рівень тривожності. Тобто ностальгія працює як антидепресант. Це не туга за минулим, а ресурс для майбутнього.

Є ще один момент, чому так гучно "вистрілив" сиквел "Диявол носить Prada". Із сьогодення початок 2000-х сприймається як остання епоха стабільності, яка давала ілюзію того, що майбутнє в наших руках. Це був останній рубіж напередодні низки великих катастроф, починаючи економічною кризою 2008 року. А далі — війна на Донбасі, пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення Росії.

А ще це були останні роки нашого життя, коли онлайн-світ був чітко відокремлений від фізичної реальності. Інформаційний шум залишався суворо дозованим, що давало психіці необхідний час на перезавантаження й формувало чіткі межі між роботою, відпочинком та приватним життям. Коли ми дивилися оригінальний фільм 2006 року, тоді ми ще не відволікалися кожні 10 хвилин на екран смартфону.

Дослідження медіаспоживання фіксують по всьому світу після 2022 року активне зростання того, що називається Comfort watching. Глядачі знову й знову переглядають улюблені фільми, серіали та програми як форму психологічної релаксації. У моду знову увійшов серіал "Друзі", а в прокат повернулися "Сутінки". Після того, як перша частина зібрала в Україні 5,6 млн грн, 28 травня виходить продовження — "Сутінки. Сага. Молодий місяць".

До речі, автор цієї колонки, незважаючи на те, що активно засуджує засилля в прокаті сиквелів, приквелів та усіляких спін-оффів (а особливо супергеройського кіно), сам із задоволенням дивиться серіали. А в серіалах працюють ті самі психологічні установки на стабільність, безпеку та комфорт – адже від серії до серії нас супроводжують улюблені герої у звичних декораціях. Тож наступного разу ми поговоримо про серіали.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо Star Wars Day: день, коли кіно програло