"Поворот до Азії" США провалився: експерт Atlantic Council пояснив, що втрачає Вашингтон

Рішення адміністрації Дональда Трампа раптово припинити ротаційне розгортання американських військ у Польщі застало Варшаву зненацька. Однак це лише симптом глибшої стратегічної помилки, яку Вашингтон, на думку експерта Atlantic Council Ендрю Міхти, робить уже понад десять років.

Про це йдеться у колонці аналітика для RealClearDefense. Міхта - професор стратегічних досліджень Школи Гамільтона Університету Флориди - стверджує, що ще з часів Барака Обами та оголошеного у 2012 році "повороту до Азії" Вашингтон послідовно недооцінює стратегічну вагу Європи. Нинішня адміністрація, за його словами, лише поглиблює цю помилку.

За розрахунками Міхти, після двадцяти років "запланованих воєн" на Близькому Сході та в Афганістані американський платник податків витратив близько восьми трильйонів доларів - і жоден з результатів не виправдав цих витрат. При цьому жодна адміністрація не наважувалася підняти оборонний бюджет до рівня, потрібного для одночасного стримування у двох головних театрах. Лише запит Трампа на оборонний бюджет у 1,5 трильйона доларів на 2027 фінансовий рік, на думку аналітика, став першою адекватною відповіддю.

Парадокс у тому, зауважує автор, що про достатнє фінансування заговорили лише після того, як кампанія проти Ірану виснажила американські запаси боєприпасів. І в цій кампанії, наголошує Міхта, США змогли діяти тільки завдяки своїм базам та арсеналам у Європі - без них проектувати силу з континентальної території США було б неможливо.

Тим часом, пише експерт, адміністрація публічно відмахується від європейських союзників по НАТО - і це попри те, що під тиском самого Трампа європейці нарешті почали виділяти серйозні кошти на переозброєння. Окремі союзники справді повелися погано: Іспанія, наприклад, відмовила США у використанні свого повітряного простору. Але загалом Європа залишається тим, чим була з 1945 року, - незамінною стратегічною платформою США за Атлантикою.

Спроби "перезавантажити" відносини з Москвою Міхта пояснює тим, що радники президента погано розуміють російську геополітику та її імперську традицію. Ідея домовитися з Кремлем про "сфери впливу" в Європі або відірвати росію від Китаю - наївна, наполягає аналітик. "Стратегічна політика, що базується на персональній дипломатії, а не на структурних реаліях, рідко витримує випробування часом", - пише експерт.

Реваншистська росія, підтримана Китаєм, Іраном та Північною Кореєю, силою намагається переписати європейський порядок безпеки, попереджає автор. Якщо Москва зможе примусити або розколоти східний фланг Європи, наслідки вийдуть далеко за межі України чи країн Балтії. Це стане першим успішним зломом післявоєнної системи безпеки і глобальним сигналом, що американські гарантії більше нічого не варті.

Європа, за словами аналітика, і досі є найбільшим осередком розвинутих індустріальних економік поза Північною Америкою, лежить на ключових морських і повітряних шляхах та забезпечує найкоротший зв'язок США зі світом. Кожен долар, витрачений на оборону Європи, накладає непропорційні витрати на росію, посилює головну союзницьку систему США і обмежує економічний вплив Китаю на континенті. У Тихому океані, навпаки, стримування коштує дорожче, а політична згуртованість союзників менш зріла, ніж у НАТО.

"Атлантика і Тихий океан - це не окремі театри; для морської держави, якою є США, це один і той самий виклик", - підсумовує Міхта. На його думку, Вашингтону час припинити "дебати про поворот" і визнати, що жодне риторичне переформатування не звільнить від ресурсних зобов'язань, потрібних для захисту американських інтересів у світі.