ПостФашизм: Онтологічне шахрайство Алекса Карпа

Людині завжди була потрібна остаточна відповідь. Не просто та, що працює або зручна, а така, після якої можна більше не запитувати.

Спочатку були шамани й ритуали — спроби домовитися зі світом, який здавався непередбачуваним. Потім з'явилися релігії, пізніше на їхнє місце прийшли ідеології. Щоразу це була одна й та сама спроба: знайти точку, після якої можна зупинитися й сказати — далі пояснювати не потрібно.

Проблема в тому, що всі ці відповіді будувалися всередині тієї самої системи, яку вони намагалися пояснити. Це як намагатися побачити власні очі без дзеркала. Відповідь завжди виглядатиме переконливо, але ніколи не буде остаточною. Але людина погано переносить невизначеність. Якщо вона не може отримати остаточну відповідь, вона починає її імітувати.

Сьогодні в цієї імітації нова назва: штучний інтелект.

Всередині ШІ немає жодного «розуму» — є алгоритм, набір правил. Він нічого не пояснює. Він лише послідовно відтворює наступний наперед заданий крок. Але людині цього мало. Їй потрібен сенс. І тоді відбувається підміна: продовження починають сприймати як пояснення. Якщо система працює — значить, вона права.

Саме тут з'являються проєкти на кшталт Palantir.

Вони прямо заявляють, що ШІ — це інструмент влади, що ефективність важливіша за консенсус, а технології — це насамперед зброя. На перший погляд це виглядає як прагматизм. Але за цією риторикою приховується онтологічне шахрайство.

Суть цього шахрайства проста: вони видають інструмент (обчислення) за підставу (сенс).

У систему закладаються приховані припущення: які культури є «прогресивними», хто є «загрозою», що вважати допустимим. ШІ працює всередині цих рамок, а результат видається за «об'єктивну істину». Ключова ілюзія полягає в тому, що рішення нібито приймає система. Насправді воно було прийнято в момент вибору критеріїв. Але цей момент захований за фасадом алгоритму.

Це ідеальне «цифрове алібі». Тепер можна сказати: «Це не ми. Це дані. Це модель. Це штучний інтелект». Відповідальність розчиняється.

Штучний інтелект не перевіряє реальність. Він перевіряє те, що звучить правдоподібно. У нього немає критерію істини, він лише відтворює крок за кроком. І чим краще він це робить, тим важче помітити, що підстава втрачена. Це працююча ілюзія. А працююча ілюзія завжди виглядає переконливо.

Те, що відбувається сьогодні, — це не просто технологічний прорив. Це ПостФашизм, де джерело влади зникає. У класичних диктатурах джерело було очевидним і можна було оскаржити його людську волю. Тут рішення приймається «само», а відтак воно непогрішиме в очах мас. Це влада, яка робить саме запитання «чому» зайвим.

Мій «Логіко-філософський трактат: Ера ШІ» був написаний як передчуття саме цього моменту. Завдання філософії сьогодні — це не просто опис світу, це повернення до фундаменту.

У них замість фундаменту — тваринний інстинкт домінування, упакований у код. У людини фундаментом має бути філософська думка, нерозривно пов'язана з етикою та моральними цінностями.

Тільки мораль встановлює межу допустимого, яка не може бути «обчислена». Повернення до логіки й мужність утримувати етичну підставу — це єдине, що відділяє нас від перетворення на придаток машини. Поки запитання «чому» існує, залишається можливість зупинитися. Коли воно зникає, залишається лише рух уперед — без підстави, без перевірки і без точки, в якій можна сказати «досить».

Автор: Барч (переклад з англійського)

Джерело https://substack.com/home/post/p-195274740