Стратегічний крах російської авіації: генерал Бен Ходжес про наслідки ударів України

Росія десятиліттями вибудовувала свою оборонну доктрину на фундаменті "географічної глибини", вважаючи, що віддаленість військових об'єктів від лінії фронту гарантує їхню невразливість. Відставний генерал армії Бен Ходжес, який командував військами США в Європі, впевнений, що серія зухвалих операцій України, вінцем яких став удар по авіабазі Таганрог у ніч на 30 травня, остаточно зруйнувала цей міф. За його оцінкою, це не просто тактичні успіхи, а фундаментальний злам російської стратегічної переваги, наслідки якого відчуватимуться десятиліттями.

"Припущення, що географічна глибина дорівнює стратегічній безпеці — одна з найстаріших і найнебезпечніших ілюзій у військовому мисленні. Росія побудувала всю свою доктрину військової авіації на цій ілюзії. І Україна щойно довела найруйнівнішим чином, що ця ілюзія завжди була брехнею", — зазначає Бен Ходжес.

Ключовою особливістю української стратегії стала не спроба переграти Росію в кількісному плані, а точкове знищення унікальних, незамінних вузлів російської військової могутності. Українські командири зробили ставку на асиметричну війну: використання малих, недорогих дронів, створених з радіопоглинаючих композитних матеріалів, які виявилися невидимими для російських радарів і систем ППО.

"Українські військові не перемогли російську авіацію, змагаючись літак з літаком. Замість цього вони підірвали ту вразливість, яку не може компенсувати жодна чисельна перевага — неможливість бути всюди одночасно", — констатує американський генерал.

Ситуація в Таганрозі наочно показала самовпевненість російського командування. На авіабазі, яка десятиліттями була серцем морської авіації, зберігалися унікальні літаки ТУ-142МР. Ці машини виконують критичну місію: забезпечують зв'язок із балістичними ракетами підводних човнів в умовах, коли звичайні радіосигнали не проходять крізь товщу океану. Знищення такої техніки — це не просто втрата дорогого обладнання, це критичний оперативний пробіл у системі ядерного стримування РФ.

"Втрата навіть одного такого літака — не виноска в журналі технічного обслуговування. Це структурна рана в архітектурі стратегічного стримування Росії", — підкреслює Ходжес. В умовах, коли виробництво цих літаків було припинено ще 1994 року, російська армія зіткнулася з неможливістю відновити втрачене, що робить кожен подібний удар непоправним.

Подібний сценарій розгорнувся раніше і на авіабазі Шагол у Челябінській області, що знаходиться за 1700 кілометрів від кордонів України. Ураження там престижних винищувачів п'ятого покоління Су-57, які Кремль позиціонував як відповідь американським F-22 і F-35, завдало нищівного удару по експортному потенціалу та репутації російського ОПК.

"Коротше кажучи, вони вірили в те, у що завжди вірять самовпевнені інституції: що ворог не може дістати їх там, де вони почуваються в безпеці. Ця віра коштувала Росії незамінних активів", — пояснює відставний командувач військами США в Європі.

Сьогодні російське керівництво стоїть перед нерозв'язним завданням. Спроби відсунути вцілілу авіатехніку на північ лише прискорюють знос техніки та збільшують час реакції на загрози. Україна ж продовжує демонструвати системний підхід, під час якого за одну ніч безпілотні системи здатні уразити до 23 військових об'єктів одночасно.

"Росія не втрачає літаки по одному або два випадково. Вона втрачає конкретні літаки, які закріплюють її найкритичніші військові можливості. Це не імпровізація. Це стратегія", — резюмує генерал. Зрештою, російські ВПС змушені перейти від планування домінування до відчайдушних спроб врятувати залишки стратегічної авіації, що прямо підтверджує: асиметрична війна, заснована на точній розвідці, здатна систематично демонтувати інфраструктуру навіть конвенційно переважаючого супротивника.