Foreign Affairs: Трамп відкрив не новий спосіб війни, а нові способи програвати

Війна, яку Дональд Трамп почав проти Ірану наприкінці лютого, не пройшла жодного тесту доктрини Пауелла - набору правил, за якими США десятиліттями вирішували, коли і як воювати. Наслідком стане політично й військово слабша Америка, якій менше довірятимуть як партнеру з безпеки.

Як передає "Хвиля", про це пише Корі Шейк у статті для Foreign Affairs.

Доктрину сформулював не Колін Пауелл, а міністр оборони Каспар Вайнбергер - після катастрофи в Лівані. У жовтні 1983 року бойовики, пов'язані з "Хезболлою", підірвали казарму американських військових в аеропорту Бейрута і вбили 241 людину. У листопаді 1984-го Вайнбергер назвав шість умов застосування сили: життєво важливі інтереси, ресурси для перемоги, чіткі політичні й воєнні цілі, постійний перегляд операції, підтримка Конгресу та суспільства - і зброя лише як останній засіб. Пауелл, який тоді був його військовим помічником, згодом додав ще два пункти: стратегію виходу і міжнародну підтримку.

Сенс цих правил Пауелл пояснював різко: "Ми зобов'язані перед чоловіками й жінками, які йдуть під кулі, зробити так... щоб їхні життя не розтринькали заради незрозумілих цілей".

Лютнева операція, за словами Шейк, не пройшла жодного з цих тестів. У передзаписаному зверненні, яке з'явилося в соцмережах близько третьої ночі 28 лютого, Трамп перелічив одразу кілька цілей.

"Ми знищимо їхні ракети і зрівняємо з землею їхню ракетну промисловість... Ми знищимо їхній флот. Ми подбаємо, щоб терористичні проксі Ірану більше не могли дестабілізувати регіон чи світ і атакувати наші сили... і ми подбаємо, щоб Іран не отримав ядерної зброї", - сказав президент.

Наприкінці він звернувся до іранців: "Коли ми закінчимо, забирайте свій уряд. Він буде ваш".

Сама кількість цілей знищила будь-яку ясність, пише авторка. Більшість із них були недосяжні тими ресурсами, які виділила адміністрація, - особливо після того, як вона сама заборонила собі використовувати наземні війська. Іранські звичайні збройні сили не загрожували безпеці США, проксі в Газі та Лівані вже розбив Ізраїль, а з єменськими хуситами Вашингтон устиг домовитися окремо.

Планування не передбачало головного - що Іран закриє Ормузьку протоку. Через це США та їхні союзники не встигли створити запаси пального. Ціну війни у витрачених боєприпасах і просілій боєготовності адміністрація, схоже, теж не рахувала: відновлювати їх доведеться роками.

Не спрацював і принцип останнього засобу: удари почалися, коли переговори з Іраном ще тривали. Економічні інструменти теж лишалися в запасі - приблизно на шостому тижні війни міністр фінансів Скотт Бессент пригрозив Тегерану "фінансовим еквівалентом" бомбардувань.

Підтримки вдома адміністрація навіть не намагалася шукати. За даними агрегатора опитувань Нейта Сільвера, на старті війни її підтримували 35% американців, а 47% були проти; до середини липня противників стало 58%. У червні обидві палати Конгресу ухвалили резолюції із закликом припинити війну - уперше відтоді, як 1973 року набув чинності Закон про воєнні повноваження.

Іран витримав найпотужніші удари, на які спромоглися США та Ізраїль. Після вбивства верховного лідера Алі Хаменеї боротьба за спадок лише зміцнила Корпус вартових ісламської революції, з яким домовлятися ще важче. А здатність контролювати Ормузьку протоку з гіпотетичної стала доведеною.

"Замість того щоб відкрити новий спосіб ведення війни, Трамп відкрив лише нові способи її програвати", - пише Шейк.

Вихід вона бачить у Конгресі. 21 липня міністр оборони Піт Гегсет заявив, що війна коштувала $37,5 млрд, хоча експертка з оборонного бюджету Ілейн Маккаскер оцінює витрати більш ніж у $50 млрд. Адміністрація вже попросила ще $88 млрд. Конгрес, вважає авторка, має відмовляти в грошах, доки Білий дім не покаже план, який проходить тести доктрини Пауелла.

Колонку Шейк завершує цитатою з мемуарів Пауелла 1995 року: "Багато хто з мого покоління - кадрові капітани, майори й підполковники, які пройшли [В'єтнам], - присягалися: коли настане наша черга ухвалювати рішення, ми не будемо мовчки миритися з половинчастою війною заради недопечених причин, яких американці не здатні зрозуміти". Саме таку війну, на її думку, і веде Трамп, а Конгрес досі мовчки з цим мириться. "Справжня перемога в Ірані малоймовірна. Але катастрофічна поразка ще не є неминучою", - підсумовує вона.

Раніше "Хвиля" публікувала розмову з Джорджем Фрідманом про те, чого Тегеран чекає від проміжних виборів у США. Про те, яку нову ціну Іран виставив за відкриття Ормузької протоки, читайте в окремому матеріалі.