Глобальне потепління порушує зв’язок між двома найбільшими океанами

Вчені заявили, що зв’язок між атмосферною циркуляцією Тихого океану та температурою в тропічній частині Індійського океану різко порушився протягом останніх десятиліть. І, вивчивши століття кліматичної історії, вони зазначають, що цей зсув є винятковим, повідомляє Science Alert.

Протягом століть зміни в тропічній частині Тихого океану передавалися через атмосферу, впливаючи на температуру в Індійському океані, розташованому за тисячі кілометрів. Це можна уявити як діалог на відстані між двома величезними водоймами. І цей діалог впливає на сушу. Температура в Індійському океані може впливати на кількість опадів та інші кліматичні умови в густонаселених районах Африки, Азії та Австралії.

І стабільні «стосунки» між цими океанами можуть допомогти вченим прогнозувати клімат на кілька сезонів уперед. Але тепер дослідники помітили, що одна з частин цієї взаємодії поводиться не так, як раніше.

Важливу роль відіграє тихоокеанська циркуляція Вокера — велика система руху повітря над тропічною частиною Тихого океану. Різниця температур океанів сприяє руху повітря над Тихим океаном. Тепле повітря піднімається над теплішими водами, проходить через атмосферу, опускається в інших місцях і сприяє виникненню вітрів біля поверхні. Під час Ель-Ніньо ця циркуляція може слабшати.

Історично, при зміні тихоокеанської системи температурна картина Індійського океану в цілому — відома як Індоокеанська океанічна модель — як правило, також змінюється.

Але з 1950-х років через глобальне потепління тропічна частина Індійського океану нагрівалася приблизно на 0,1 градуса Цельсія за десятиліття. Водночас тихоокеанська циркуляція Вокера посилилася з 1980-х років. І за останнє десятиліття характер взаємозв’язку між ними змінився. Тобто одна важлива частина кліматичної системи Індійського океану більше не слідує прикладу Тихого океану так само надійно, як раніше.

«Ключовий висновок полягає в тому, що глобальне потепління та викиди парникових газів наразі переважають над природним впливом Тихого океану на Індійський океан», — заявила кліматолог Керолайн Умменхофер з Океанографічного інституту Вудс-Хоул (WHOI).

У ході дослідження вчені поєднали сучасні спостереження та кліматичні моделі з природними кліматичними архівами: 35 коралових записів, три записи річних кілець дерев та один запис сталагмітів. Завдяки цьому вони змогли реконструювати кліматичні моделі Індо-Тихоокеанського регіону з 1631 по 1990 рік.

Дослідники з’ясували, що протягом 400 років ці системи рухалися узгоджено. Однак було зафіксовано важливий виняток. Між 1810 і 1850 роками цей зв’язок ослаб. Цей період збігся з кількома потужними тропічними вулканічними виверженнями, зокрема з виверженням індонезійської гори Тамбора у 1815 році.

Зміни ж, які спостерігаються зараз, пов’язані з антропогенними змінами клімату. Вчені порівняли взаємозв’язок за 1945–2025 роки з 80-річними періодами в моделюванні та реконструкціях, що охоплюють останнє тисячоліття. Сучасна кореляція вийшла за межі 95% діапазонів, представлених в обох випадках, навіть у порівнянні з періодами інтенсивної вулканічної активності.

Це не означає, що всі зв’язки між Тихим та Індійським океанами розірвалися. Інший взаємозв’язок, пов’язаний із циркуляцією Вокера в Індійському океані, не змінився настільки сильно. Але наслідки змін, які виявили вчені, можуть спостерігатися далеко за межами океанів.

Нагадаємо, у Непалі та Китаї заявили, що катастрофічна повінь у Гімалаях, яка сталася 26 серпня, є наслідком танення та нестабільності льодовиків в умовах глобального потепління. Стихія почалася після руйнування льодовикового масиву в Непалі й затопила долину на кордоні з контрольованим Китаєм Тибетом.