Лагідне українське слово "лельо": що воно насправді означає

Ці лексеми об'єднує один звук і одна тема - дитина, ніжність та родина.

Ви дізнаєтеся:

• Що означають слова "лельо" і "леля"
• Звідки взялося дієслово "леліяти"
• Що українці кажуть замість "мамочки"

"Лельо" і "леля" - саме так на Гуцульщині лагідно зверталися до батька та матері. Ці іменники належать до окремої групи української лексики, яка обертається навколо звуку [л], здебільшого пом'якшеного, і пов'язана з дитиною та родиною. Про особливості цього шару слів розповіла у своєму Instagram репетиторка Оксана Миколаївна.

Логіка формування такої лексики доволі прозора: "дитячі" слова складаються з найпростіших звуків, а склади в них або повторюються, або звучать дуже схоже. За цим принципом побудовані звичні всім "мама", "баба", "тато", "дідо", "ням-ням", "ава".

Від "лелії" до дієслова "леліяти"

Окремий інтерес становить лексема, яка позначала почуття до дитини і сьогодні майже не використовується. Як зазначає репетиторка, колись в українській мові існувало слово "лелія" - з наголосом на [е], - і саме воно означало любов до дитини.

Саме через цей іменник, за словами Оксани Миколаївни, стає зрозумілою етимологія дієслова "леліяти" - оточувати піклуванням, дбати, доглядати, плекати й берегти.

"Ляля", "лялька" та вигук "ой леле"

Той самий звуковий малюнок легко впізнати і в сучасному мовленні. Діти називають інших дітей "ляля", іграшку у формі маленької людини - "лялька", а місце для сну немовляти позначає слово "люлька". Репетиторка при цьому наголошує: не всі ці лексеми пов'язані походженням безпосередньо, однак їхня фонетична подібність очевидна.

Ще один приклад того ж кореня - емоційний вигук. Там, де росіяни з переляку кажуть "мамочки" (чомусь у множині), українською можна вигукнути "ой леле", вказує Оксана Миколаївна.