Москва втратила перевагу на фронті, але досі вимагає капітуляції України — аналіз ISW

Попри кардинальну зміну ситуації на фронті, Кремльі надалі вперто наполягає на повній капітуляції України та прийнятті всіх вимог Москви. Російська сторона свого часу відкинула як недостатній навіть свій так званий «мирний план» із 28 пунктів, який обговорювали наприкінці 2025 року.

Про це пишуть аналітики ISW.

У РФ відмовляються визнавати успіхи України на полі бою і продовжують наполягати на своєму

Торік посадовці РФ стверджували, що будь-яка угода повинна враховувати «реалії на землі» та усувати «першопричини» конфлікту.

Згаданий план розроблявся в умовах, коли ініціатива на полі бою тимчасово перебувала на боці росіян. За оцінками ISW, у період з 20 травня по 20 листопада 2025 року російські війська загарбали 2403,77 кв. км території (або 2485,22 кв. км з урахуванням зон просочування), досягли відчутних тактичних успіхів на Покровському, Куп’янському та Гуляйпільському напрямках.

Однак за останні пів року картина на фронті докорінно змінилася. Дані ISW свідчать, що після візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Києва — у період між 8 березня та 8 вересня 2026 року — загарбники втратили 195,19 кв. км раніше окупованої території, спромігшись просунутися лише на 361,47 кв. км (включно з інфільтрацією).

Взимку та навесні 2026 року Сили оборони України перехопили ініціативу та провели масштабний Олександрівський контрнаступ. У результаті цієї операції українські захисники звільнили 26 населених пунктів і понад 745 кв. км території у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

На цьому тлі спроби РФ прорвати український «Пояс фортець» — Покровськ, Слов’янськ, Краматорськ та Дружківку — зазнають невдач. Попри заяви кремлівської пропаганди про нібито успішне виконання вказівки Путіна захопити всю Донеччину до 31 грудня 2026 року, реальні темпи просування окупантів далекі від визначених дедлайнів.

Окрім успіхів на лінії зіткнення, Україна суттєво змінила перебіг війни внаслідок високоточних ударів середньої та великої дальності.

Систематичні атаки на російські НПЗ, аеродроми, логістичні вузли та військові об’єкти завдають відчутного удару по економіці агресора та поступово виснажують його бойовий потенціал.

Утім, навіть опинившись перед об’єктивною реальністю виснаження власної армії та втрати територій, Кремль демонстративно ігнорує реальний стан справ і відмовляється коригувати свої переговорні позиції, продовжуючи вимагати виконання початкових ультиматумів.

У ГУР оцінили, скільки ще років зможе воювати РФ

Попри гострий дефіцит трудових ресурсів, зростання дефіциту бюджету та погіршення стану банківської системи, внутрішніх проблем економіки РФ поки недостатньо для повної зупинки її воєнної машини.

Для остаточного позбавлення агресора можливостей вести бойові дії необхідні тісніша координація з міжнародними партнерами та забезпечення ефективної роботи санкцій без шпарин. Воєнна розвідка України чітко відстежує шляхи постачання верстатів, хімії та електронних компонентів для російського ОПК, які РФ масово ввозить через компанії-прокладки у третіх країнах.