Як уряд Мадяра ігнорує та "карає" Україну і що може зробити Київ для зміни ситуації

18 вересня в Україні, на Івано-Франківщині, зібрався перший саміт "Карпатської ініціативи". Сюди приїхали лідери або топпосадовці майже усіх держав, на території яких розташовані Карпати – Польщі,Словаччини, Румунії, Сербії, Чехії та Австрії.

Достатньо поглянути на карту, щоб зрозуміти: у цій картині бракує Угорщини. Від неї на Прикарпаття поїхав… заступник посла у Києві.

Останні події стали сумним відображенням нової політики Угорщини щодо України, у центрі якої – демонстративна зневага до Києва.

Примітно, що Україна – попри усі знаки зневаги з угорського боку – продовжує шукати точки дотику і намагається встановити сусідські відносини. 

Про непублічні деталі процесу, який відбувається, – в цікавій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка "Угорське покарання" для України. Як Мадяр намагається принизити Київ та що з цим варто робити. Далі – стислий її виклад. 

Два тижні тому експерти, політики та дипломати, що опікуються українсько-угорськими відносинами, мали чудовий привід для оптимізму. Верховна Рада зробила дійсно помітний крок назустріч Угорщині. 

Україна стала першою державою у світі, яка на національному рівні визнала і засудила системні репресії проти угорців часів СРСР.

Час ухвалення постанови був невипадковим: як розповідала "ЄП", спікер Руслан Стефанчук тоді саме збирався з візитом до Будапешта.

Але спікерка угорського парламенту Агнеш Форштоффер просто відмовилася зустрічатися з українським колегою. І будь-хто з угорських посадовців – також. 

За кілька днів Стефанчук знову транзитом опинився у Будапешті, коли повертався додому з зустрічі G7 – і знову без жодних зустрічей. 

Поза тим, у спікера сформували коментар "на позитиві" і наголосили, що й далі намагаються домовитися про зустріч. 

Але подальші події вражають ще більше.

Угорські джерела пояснюють і "ЄвроПравді", і європейським партнерам, які звернулися з проханням прокоментувати цю ситуацію, що причина – не у їхньому ставленні до України, а у тому, що в Будапешті, мовляв, ухвалили принципове рішення: спершу має відбутися зустріч лідерів, тобто Зеленського і Мадяра, а вже далі – все інше. І крім того – що спікерка не надто активна у зовнішній політиці.

Ці пояснення суперечать класичним підходам до дипломатії. 

У міжнародних відносинах є універсальне правило: щоб зустріч лідерів була успішною, її треба підготувати. Це означає, що змістовним переговорам лідерів завжди мають передувати зустрічі трохи нижчого рангу – не лише голів МЗС, а й профільних міністрів тощо. 

Зважаючи, що для розв'язання кризи у відносинах з Угорщиною певні рішення має ухвалити і Верховна Рада, зустріч спікерів була б доречним елементом такої підготовки. 

Утім, розвиток подій дозволяє виключити припущення про недосвідченість угорського прем'єра. Нове угорське керівництво свідомо прагне загострення у відносинах з Україною.

Угорщина стала єдиною державою, не представленою на саміті "Карпатської ініціативи". 

А найбільшою проблемою у питанні угорської блокади України в ЄС залишається те, що Будапешт категорично уникає будь-якої конкретики щодо своїх вимог до Києва.

Блокада просто існує. І немає розуміння, як її завершити.

Лунає лише, що Україна має "показати прогрес" у виконанні домовленостей щодо прав меншин. Хоча зараз ми рухаємося за узгодженим з угорцями графіком розгляду змін до законів.

Тобто Україна свої зобов'язання виконує. А Угорщина, яка ще у червні обіцяла розблокувати всі кластери – порушує обіцянку. 

На жаль, зміна влади в Угорщині не принесла практичних змін тією мірою, як на те були сподівання. Але наразі не всі інструменти впливу використані.

Найреальнішим є вплив на Угорщину за допомогою західних партнерів.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка "Угорське покарання" для України. Як Мадяр намагається принизити Київ та що з цим варто робити.