Підводний човен, що затонув під час Першої світової війни, викидає в Північне море небезпечні речовини

Вчені дослідили морське дно поблизу підводного човна, що затонув під час Першої світової війни, і з’ясували, що він виділяє у навколишнє середовище вибухові речовини, повідомляє Science Alert.

Німецький підводний човен SM UC-30 повертався на базу у квітні 1917 року, але підірвався на британській міні й затонув. Разом із підводним човном затонули 27 членів екіпажу, 18 мін і шість торпед. Протягом десятиліть його місцезнаходження залишалося загадкою.

Але у 2016 році данський дайвер Герт Норманн Андерсен виявив затонулий човен на дні Північного моря. Цивільним дайверам заборонено занурюватися в цьому районі через супутні ризики, але геолог Катрін Юль Андресен з Орхуського університету в Данії все одно хотіла провести дослідження. Вона хотіла з’ясувати, чи не відбувається витік вибухових речовин із затонулого судна і як це може впливати на мешканців морських глибин.

У рамках триваючої роботи з пошуку та вивчення небезпечних затонулих об’єктів у Північному морі Андресен та її колеги спільно з Королівськими військово-морськими силами (ВМС) Данії провели дослідження цього місця.

Вчені зібрали зразки донних відкладень, води та морських організмів у різних точках на самому затонулому судні та на прилеглій ділянці морського дна. Водолази ВМС також провели фото- та відеозйомку судна, що допомогло вченим оцінити його стан і ступінь оголеності мін.

«Ми виявили сліди тротилу в морських організмах, донних відкладах і товщі води. Забруднення, безперечно, має місце. Питання в тому, наскільки значним є цей ефект і як далеко від місця загибелі судна поширюється вплив на морське середовище», — сказала Андресен.

На її думку, джерело забруднення відносно локалізоване, проте ситуація погіршуватиметься у міру руйнування судна та подальшого оголення вибухової речовини, що міститься в мінах.

«Багато з цих хімічних сполук… токсичні й становлять загрозу для морського середовища та його мешканців», — заявили вчені.

Вони провели польові експерименти, розмістивши здорових мідій на трьох затонулих у Північному морі суднах (у тому числі на підводному човні SM UC-30) і залишивши їх там щонайменше на 11 тижнів, щоб оцінити наслідки впливу середовища в різних місцях. Концентрація тротилу (TNT) та споріднених з ним сполук — 4-ADNT і 2-ADNT (що утворюються в результаті переробки тротилу бактеріями або його хімічних перетворень у морській воді) — дозволили досить чітко визначити, які із затонулих суден становлять найбільшу загрозу для навколишнього середовища.

Хоча на борту всіх трьох затонулих суден перебували боєприпаси, саме міни на підводному човні UC-30 безпосередньо контактували з морською водою, що призводило до сильної корозії. Вчені виявили відмінності у швидкості накопичення тротилу, а також продуктів його розпаду — 4-ADNT та 2-ADNT — у клітинах травних залоз мідій, що «свідчить про негативний вплив затонулих суден, що перевозили боєприпаси.

Причому саме у мідій, що перебували поблизу затонулого UC-30, де спостерігалися найвищі концентрації цих речовин, було зафіксовано найбільш виражені ознаки окислювального стресу та порушення метаболізму.

«Спостерігаються значні відмінності в активності ферментів, що беруть участь у процесах детоксикації», — заявили вчені.

Нещодавно вчені з’ясували, що радянський підводний човен часів холодної війни, який лежить на дні Норвезького моря, викидає в навколишній океан радіоактивний матеріал.