Британські кадети: як мирне суспільство готує молодь до криз і чого може навчитися Україна

Про британців, як і про європейців загалом, в Україні існує чимало стереотипів. Один із них — уявлення про європейську молодь як про якихось «планктонних» створінь, позбавлених мужності, витривалості й традиційно чоловічих рис і, звісно ж, тієї самої стійкості. Мовляв, якщо на них хтось нападе, вони не зможуть ані взяти до рук зброю, ані накласти турнікет. Відверто кажучи, я й сама вірила в цей міф, коли жила в Україні. Кілька поколінь британців виросли в умовах миру й безпеки, вони звикли до комфортного життя, надзвичайно миролюбні й, з української перспективи, начебто не мають «зубів».

Однак після того, як я приєдналася до Army Cadet Force як волонтерка, цей міф для мене розвіявся. Країна, яка вже кілька поколінь не знає війни на власній території, щороку витрачає понад 200 млн фунтів на підтримку кадетських сил — молодіжних організацій у формі та з виразним військовим спрямуванням. Сьогодні близько 137 тисяч британських дітей та підлітків у таких організаціях опановують низку практичних навичок, які могли б знадобитися, якщо що… — від першої допомоги до поводження зі зброєю. Для порівняння: це навіть більше, ніж чисельність регулярної British Army разом з Army Reserve — близько 100 тисяч людей. Причому 137 тисяч — це лише ті, хто носить кадетську форму сьогодні. Покоління змінюються, і якщо рахувати нині живих британців, які пройшли через ці молодіжні організації і знайомі з армійською системою з власного досвіду, то йдеться потенційно про кілька мільйонів людей.

Після початку повномасштабної війни я працювала військовою перекладачкою під час підготовки українських військовослужбовців інструкторами НАТО у Великій Британії. І коли згодом побачила програму британських кадетів зсередини, мене вразило, наскільки знайомими виявилися окремі її елементи: навігація, польові навички, перша допомога, поводження зі зброєю, дисципліна, основи тактики. Звісно, мета, інтенсивність і контекст цієї підготовки принципово різні. Але якщо врахувати, що кадет Army Cadet Force може займатися цим регулярно протягом кількох років, масштаб накопичених навичок вражає. Адже це не разові заняття.

В Army Cadet Force підліток може залишатися в організації з 12 до 18 років, роками відвідуючи свій підрозділ один-два рази на тиждень, а на додачу їздити у польові табори, експедиції, на STEM-заходи та змагання, а згодом здобувати цілком «дорослі» кваліфікації — з лідерства й менеджменту, першої допомоги, навігації, альпінізму та інших напрямів. І це не внутрішні кадетські «значки», а кваліфікації зовнішніх британських організацій, які можна вписати у CV і які визнають роботодавці, коледжі та університети. За моїми спостереженнями, тих, хто провів у кадетах три-чотири роки, важко не помітити: рівень дисципліни, самостійності, лідерства і зрілості у цих підлітків часто зовсім не відповідає стереотипу про «тепличну» європейську молодь.

Однак, щоб правильно зрозуміти ці організації, варто спочатку сказати, чим вони не є. По-перше — і це, на мій погляд, найважливіше, — участь у кадетах у жодному разі не означає зарахування до армії чи резерву і не створює жодних зобов’язань щодо майбутньої військової служби. У 18 років кадет просто залишає організацію і може більше ніколи не мати жодного стосунку до армії.

По-друге, тут практично немає того, що ми звикли називати «патріотичним вихованням»: кадетам не читають лекцій про любов до Батьківщини, не пояснюють, яким має бути «справжній патріот», і загалом не намагаються сформувати певний світогляд. Втім, виховання відбувається не через ідеологію, а через досвід — відповідальність, командну роботу, дисципліну, витривалість і служіння іншим.

Немає тут і муштри у звичному нам розумінні. Так, дисципліна і повага посідають важливе місце серед цінностей, а система побудована за армійським принципом: є форма, стройова підготовка (яку, на мій подив, підлітки щиро люблять), чітка субординація, звання і система просування та правила військового вітання. Але парадоксально, що все це чудово уживається з дуже британською соціальною рівністю. Принципу «я начальник — ти дурень» тут немає. Ієрархія тут не скасовує гідності, дисципліна — самостійності, а військова форма — свободи вибору.

До речі, називати все це «вихованням справжніх чоловіків» було б теж неправильно. Майже 40% британських кадетів — дівчата. Вони проходять ту саму підготовку, стріляють, ходять у польові табори, отримують звання і можуть командувати іншими кадетами.

Хто ж працює з кадетами? Кадетський рух значною мірою тримається на британській культурі багаторічного волонтерства. Серед волонтерів справді багато колишніх військових і кадетів, але є й учителі (зокрема і я), батьки та люди найрізноманітніших професій, готові віддавати свій час роботі з підлітками. Це соціальне служіння практично не оплачується, хоча потребує вечорів, вихідних, поїздок і таборів.

Як організовані заняття кадетів? Молодіжні організації військового спрямування існують у Британії вже понад 160 років. За цей час вони переживали періоди і стрімкого розвитку, і занепаду, зокрема після Першої світової війни, коли суспільство відчайдушно хотіло вірити, що подібна війна більше ніколи не повториться. Сьогодні кадетський рух організований за двома основними моделями.

Перша — Combined Cadet Force (CCF) безпосередньо при школі, де дорослими волонтерами часто стають самі вчителі. Історично такі підрозділи були характерні передусім для престижних приватних шкіл, де кадетська підготовка добре вписувалася в традицію дисципліни, лідерства та «виховання характеру» майбутньої еліти. Однак останніми десятиліттями держава цілеспрямовано поширює цю модель на державні школи — і сьогодні вже понад половина шкіл із кадетськими підрозділами CCF належить до державного сектору.

Друга модель — community cadets: підрозділ існує незалежно від школи, і підлітки приходять туди ввечері після уроків, як до звичайного гуртка. Лише Army Cadet Force має понад 1600 таких відділень по всій країні, тому в одному місті може працювати одразу кілька осередків. Загалом же у Великій Британії налічується близько 3500 кадетських підрозділів різних видів.

І ця система не видається пережитком минулого. Навпаки, останніми роками чисельність кадетів зростає, а довгострокова амбіція уряду — довести її до 250 тисяч молодих людей.

Водночас держава розглядає кадетський рух не лише крізь призму оборони. Дослідження його соціального ефекту показують: це інвестиція не стільки в майбутніх солдатів, скільки в майбутніх дорослих — зрілих, самостійних, дисциплінованих і здатних не розгубитися перед серйозними викликами. Адже готовність суспільства до криз залежить не лише від чисельності армії чи запасів зброї, а й від того, скільки в ньому людей, здатних брати на себе відповідальність, діяти у складних обставинах і допомагати іншим.

І, мабуть, саме це найбільше змінило моє уявлення про «тепличних» британців. Мирне суспільство не обов’язково є безпорадним.