Тисячоліття життя та тварини, що говорять: філософ спрогнозував цивілізацію майбутнього

Філософ Нік Бостром, відомий своїми попередженнями про ризики штучного інтелекту, продовжує розглядати можливість «постлюдського майбутнього». Він припускає, що люди зможуть поступово розширити свої ментальні можливості та відкрити нові форми існування. Водночас Бостром наголошує на важливості збереження того цінного, що людство має вже сьогодні.

Про це Бостром розповів у подкасті Interesting Times під час спілкування з ведучим Спенсером Клаваном. Розмова стосувалася його ранньої статті Why I Want to Be a Posthuman When I Grow Up («Чому я хочу стати постлюдиною, коли виросту»), можливого продовження людського життя та перспектив трансформації людства.

Клаван запитав Бострома, чи змінив філософ свою думку щодо ідей, викладених у цій роботі. Бостром відповів, що все ще поділяє їх, однак вважає важливою саму траєкторію розвитку людини.

За словами філософа, замість того щоб прожити кілька десятиліть, накопичити досвід і мудрість, а потім зіткнутися з руйнуванням мозку, втратою спогадів та «старечим недоумством», люди могли б отримати більше часу. Одним із можливих шляхів він називає терапію для продовження життя, яка дала б змогу зменшити страждання та не поспішати у пошуках того, чим варто займатися. 

«Є люди, які знаходять велику цінність у плетінні кошиків, інші люблять ходити під вітрилом, хтось стає музикантом або просто вивчає всі ці великі книги… Велику книгу не хочеться просто швидко пробігти очима. З нею треба пожити певний час, щоб справді осягнути її без поспіху», — зазначив Бостром.

Водночас Бостром допускає, що навіть 150, 500 чи 2000 років життя можуть зрештою перестати здаватися достатніми. Він додає, що після тривалого періоду існування людина може відчути, що повністю реалізувала себе у звичному людському стані та готова перейти на новий рівень.

Цей наступний етап, за його словами, міг би передбачати розширення ментальних можливостей і здатності до глибшого відчуття. Так люди могли б поступово досліджувати трансгуманістичні форми буття та відкривати нові можливості, подібно до того, як у процесі еволюції від людиноподібних мавп виникли люди.

У дуже далекій перспективі Бостром уявляє розвиток, який може тривати мільйони років і завершитися появою «постлюдського суперрозуму планетарного масштабу». Така сутність могла б бути пов’язана з іншими суперрозумами та займатися речами, які сучасна людина навіть не здатна уявити.

«Нам із нашої нинішньої позиції важко це оцінити. Гадаю, ми, у глибинному сенсі, взагалі не маємо про це жодного уявлення», — додав філософ.

Клаван у відповідь зауважив, що перспектива такого майбутнього може викликати не менше занепокоєння, ніж сценарії катастрофи. Він пояснив це тим, що цінує людство разом з його обмеженнями, болем і смертністю, а також вважає красу, справедливість, любов та істину частинами людської сутності. За словами Клавана, перспектива перетворення на істот із цілями та прагненнями, які сучасна людина не здатна зрозуміти, його не приваблює. 

Бостром відповів, що розуміє цю реакцію, але запропонував порівняти можливу трансформацію людства з дорослішанням дитини. Доросла людина має інші інтереси, думки, особистість і тіло, однак це не означає, що дорослішання само собою є поганим для дитини.

«Гадаю, у ширшому сенсі ми всі, можливо, досі залишаємося дітьми. І я сподіваюся, що ми зможемо й далі розвиватися, зберігаючи при цьому все те цінне, що притаманне нам із дитинства», — наголосив Бостром.

Філософ додав, що людство може зберегти цінні риси, «одночасно додаючи нові шари до своєї сутності». На його думку, це дозволило б людям повніше реалізувати свій потенціал, не обмежуючись уже відомими способами існування.

Бостром вважає, що простір можливих способів буття, відчуттів, дій та взаємодії набагато ширший за те, що людство встигло дослідити. Тому він вважає «самовпевненим» припущення, що нинішній стан людини є найкращим можливим місцем у цьому просторі.

При цьому філософ не уявляє майбутню трансформацію як індивідуальний процес, у якому кожна людина самостійно ухвалює рішення та рухається у власному напрямку. Він припускає, що це може бути спільнота або цивілізація, а можливо, ще масштабніша форма існування, яка розвиватиметься разом з іншими розумними істотами. Серед можливих учасників такого майбутнього Бостром назвав тварин, які могли б набути здатності говорити та брати участь у суспільному житті, а також цифрові розуми. 

Раніше в книзі «Глибока утопія» Бостром розглянув гіпероптимістичний сценарій технологічного прориву. За його оцінкою, розвиток надінтелекту може привести до світу «після дефіциту» та «постінструментальної епохи», в якій алгоритми виконуватимуть усю економічно цінну працю за практично нульових витрат і перевершать людей навіть у традиційно людських сферах на кшталт виховання дітей.