Лазер у повітрі, робот на землі: США знайшли, як тримати дрони в небі безперервно
Батарея досі лишається найслабшим місцем військових дронів. Апарат повертається на базу, оператор виходить з укриття, міняє акумулятор і запускає його знову, і саме в цей момент людина найвразливіша. Цього тижня в США з’явилися одразу два рішення, що атакують проблему з різних боків. Одне заряджає дрон лазером просто в повітрі, інше перетворює запуск, посадку й заряджання на роботу роботизованої руки.
Компанія PowerLight Technologies зі штату Вашингтон отримала від Міністерства війни США новий контракт на доведення системи Aerial ReCharge (ARC) до польового застосування. Фінансує роботу директорат інновацій оперативної енергетики (OE-I). Як повідомила компанія, це продовження програми PTROL-UAS і квітневої демонстрації на авіабазі Шо в Південній Кароліні.
Лазер замість зарядного пристрою
Принцип такий: наземний передавач перетворює електрику на сфокусований лазерний промінь, а приймач на борту дрона перетворює світло назад на енергію. Коли заряд падає до заданого порогу, дрон сам “рукостискається” з передавачем, підзаряджається й продовжує місію без посадки. За даними Interesting Engineering, промінь не має радіочастотного сліду, тож засоби радіорозвідки його не помічають.
“Передача енергії променем означає більше часу на завданні й менше на землі”, — пояснив керівник напряму бойової енергетики OE-I Кріс ДеП’юма.
Систему тестують не на лабораторному стенді, а на дроні K1000ULE компанії Kraus Hamdani Aerospace, якими вже літають американські військові. Ці апарати закуповують для Центрального командування ВПС США (AFCENT) за рамковим контрактом на суму до $270 млн. Інженери PowerLight працюють прямо на базі Шо разом з операторами, відпрацьовують концепцію застосування й готують перехід системи на театр бойових дій. Гендиректор компанії Тім Дженкс наголошує, що технологія підходить не лише для схеми “земля — повітря”, а й для передачі енергії між літаками, наземними об’єктами та навіть у космосі.
Робот, який сам саджає дрон
Друге рішення вирішує ту саму проблему на землі. Три американські компанії, Sesame Solar, Target Arm і AG3 Labs, представили Persistent Drone Operations Nanogrid — автономну станцію для безперервної роботи дронів без підвезення пального. Енергію дає мобільний енергохаб Sesame Solar: сонячні панелі, водень у твердотільних сховищах і акумулятори. Дрони приймає й запускає роботизована рука Ralar від Target Arm. Вона ловить апарат, ставить його на заряджання й відправляє назад у повітря, причому навіть з рухомої машини чи катера.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fd01de6fb4d43dbe150b2cbae971d6b3f.jpg)
Магазини на кілька дронів дозволяють міняти їх по черзі й тримати небо під наглядом цілодобово. Літальна частина — модульний дрон SPADE від AG3 Labs, який можна переналаштувати під розвідку, ретрансляцію зв’язку чи ударні завдання та керувати ним як поодинці, так і роєм.
“Ralar повністю прибирає людину з цього моменту”, — каже засновник Target Arm Джеффрі Макчесні про запуск і посадку, які він називає найнебезпечнішими етапами місії.
Співзасновниця Sesame Solar Лорен Фланаган називає мобільну електроенергію п’ятим критичним ресурсом для військ після їжі, води, боєприпасів і пального. Станції можна об’єднувати в мікромережі до 12 модулів, щоб заряджати також портативні батареї та інше спорядження.
Спільна мета
Технології різні, але задача одна: зробити так, щоб дрон довше працював, а оператор менше ризикував. Різниця в статусі. ARC має державне фінансування й тестується на бойових дронах ВПС, а нанорешітку поки лише вивели на ринок. Але технологію в США розвивають не лише приватні компанії: у 2025 році в межах програми DARPA POWER вдалося передати лазером понад 800 Вт на відстань 8,6 км, що стало світовим рекордом. Для армій, які воюють дронами щодня, всі підходи можуть змінити саму організацію роботи: менше людей біля злітного майданчика і більше часу апаратів у небі.
Джерело: Interesting Engineering

