Без окулярів, пігулок та лікарів: 102-річний українець розкрив незвичний секрет свого довголіття

102-річний Михайло Руденко уважно стежить за подіями в Україніта світі, розраховує на обнадійливі новини та мріє дожити до закінчення війни. Попри поважний вік, житель Нової Олександрівки, що на Полтавщині, Михайло Руденко самостійно обходить господарство, читає без окулярів і щодня співає.

Про це йдеться у сюжеті спеціальної кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

Як чоловік відсвяткував своє 102 день народження

Від ранку до Михайла Руденка — вервечка гостей: родичі упереміж з офіційними делегаціями.

Голова Семенівської селищної ради Людмила Милашевич: «Живучи сам, ви його ніколи в житті не застанете, щоб він був непоголений чи у якомусь дранті. Він завжди весь чепурний: якщо це штани — то зі стрілками, якщо сорочка — то чиста. І я вам хочу сказати: з ним говорити можна годинами. Читає у 102 роки без окулярів!».

Пам’ять ювіляра теж ніколи не підводить. На запитання про ранкову фізкультуру пан Михайло відповідає, що займається щодня, іноді навіть по півтори години. Втім, головним своїм секретом вважає не лише зарядку.

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Думаю, фізкультура дає багато, але і піраміда дає мені чимало».

Пірамідотерапія та життя без ліків

Усередині спеціальної дерев’яної конструкції чоловік перебуває щодня. Каже: це пірамідотерапія, якою захопився ще років двадцять п’ять тому, бо повірив у її ефективність. День народження та гості — не причина зраджувати щоденному ритуалу.

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «У піраміді треба сидіти 15 хвилин. Це як лікуватися. А якщо запущена хвороба — тоді більше часу, і ходиш туди, поки видужаєш».

Запевняє: завдяки цьому вже шість років він взагалі не був у лікаря, а вдома в нього немає жодної пігулки. На запитання, що дає ця конструкція, коротко відповідає: «Здоров’я дає! Лікуюся нею».

Святковий стіл для гостей накрили просто у дворі під відкритим небом. По праву руку від іменинника — 76-річна донька Галина.

Галина, донька іменинника: «Приїжджаємо завжди, є куди їхати. Кожен день телефонуємо».

Привітати з уродинами зібралася лише частина великої родини. Пан Михайло має двох онуків і трьох правнуків, хоча, на жаль, пережив свою дружину та двох дітей.

І хоча з’їхалися не всі родичі, гостей за столом зібралося в рази більше, ніж жителів усього села. У Новій Олександрівці Михайло Руденко мешкає один. Лише влітку сюди приїжджає ще кілька дачників.

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Я оце подумав, як я жив… Я ніколи не думав, що можуть прийти і улізти. Аж моторошно стало, все серйозно — один у селі».

Окрім пірамідотерапії, пан Михайло має ще кілька простих правил довголіття: зайвий раз не нервувати, багато ходити пішки та мало їсти. Сам віддає перевагу кашам, овочам та молочним продуктам, а от м’яса та цукру уникає.

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Меду багато не треба їсти. Ну, столову ложку на день, а то й менше».

Репресії, хрещення дитини та бджільництво

Він народився у 1924 році. За його біографією можна вивчати історію України ХХ століття: два Голодомори (1933 та 1947 років), Друга світова війна та радянські репресії, які не оминули його родину.

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Батька забрали в мене у 37-му році. У 38-му розстріляли… Тоді ж багато людей забирали».

Та й сам він став жертвою тогочасної системи:

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Я не був комуністом. Я похрестив дитину отут у селі, у кума мене взяли. А їхала завідувачка відділу пропаганди й агітації з райкому… На другий день — пленум у райкомі, і мене вже обговорюють».

Через це він втратив посаду агронома й пішов у пасічники. Відтоді все життя тримає вулики. Зараз у пана Михайла залишилося два вулики, а решту він роздав. Чоловік підозрює, що доброчинність теж тримає його на цьому світі: «Я завжди намагався зробити людині якесь добро».

Протягом понад століття життя в нього назбиралося чимало спогадів — від жахливих воєнних до найщасливіших сімейних.

Під час святкування він не раз задував свічки на тортах. І кожного разу бажання було одне й те саме — закінчення війни.

У пана Михайла є й власний рецепт відмінного настрою:

Михайло Руденко, 102-річний довгожитель: «Я дуже багато читаю. Я дуже багато співаю. Вранці встав, в’ялий якийсь — сів, заспівав одну пісню, другу, все завеселилося — і пішов помаленьку.

Стоїть гора високая, а під горою гай, ай…

Та зелений гай густесенький, не наче справді рай…

А молодість не вернеться, не вернеться ж вона…

Я за цей куплет її люблю, що молодість не вернеться. Згадую пісню — і йду далі».

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ЄС заступився за УКРАЇНУ перед ТРАМПОМ! В Києві ДАДУТЬ ТЕПЛО | ТСН 17:00 16 жовтня