Кінець світу може настати набагато раніше, ніж очікувалося: вчені попередили про хаос на орбітах планет

Вчені показали моторошний погляд на майбутнє нашої Сонячної системи, і схоже, що кінець світу може настати набагато раніше, ніж очікувалося.

Про це пише Daily Mail.

Як тільки Сонце досягне кінця свого життєвого циклу, воно зазнає різкого перетворення на гарячий, щільний об’єкт, відомий як білий карлик.

У минулому експерти вважали, що впорядковані орбіти планет переживуть цю остаточну трансформацію на 100 мільярдів років. Однак нові розрахунки показують, що наша Сонячна система закінчиться хаотично у 100 разів раніше.

Співавтор дослідження, професор Джим Фуллер, фізик-теоретик з Каліфорнійського технологічного інституту, розповів: «Ми точно не знаємо, що станеться, бо процес хаотичний. Але наша стаття показує, що принаймні одна з планет зовнішньої частини Сонячної системи, ймовірно, буде викинута або зіткнеться одна з одною невдовзі після того, як Сонце перетвориться на білого карлика».

Раніше вчені вважали, що Сонце втратить значну частину своєї маси поступово й відносно рівномірно. Такий процес не мав би суттєво порушити гравітаційний баланс Сонячної системи, тому орбіти віддалених планет, за попередніми прогнозами, могли залишатися стабільними щонайменше 100 мільярдів років.

Однак нові дані космічної обсерваторії Gaia Європейського космічного агентства свідчать, що перехід зірок від червоних гігантів до білих карликів відбувається не так рівномірно, як припускали раніше.

Наукрвець Джим Фуллер пояснив, що Сонце втрачатиме масу окремими потужними викидами речовини. За його словами, цей процес можна порівняти з корональними викидами маси, але значно масштабнішими.

Науковці підрахували, що Сонце може пережити близько 4600 таких викидів. Кожен із них вивільнятиме приблизно одну десятитисячну маси зорі — еквівалент маси 33 Земель. Кожен викид також створюватиме невеликий поштовх у протилежному напрямку, змінюючи швидкість Сонця приблизно на сім метрів за секунду.

Оскільки ці викиди відбуватимуться нерівномірно по поверхні зорі, їхній сумарний ефект може поступово порушити рух планет.

«Кожен із цих поштовхів трохи змінює орбіти планет, роблячи їх більш витягнутими. Серія таких поштовхів посилює цей ефект, через що планети починають гравітаційно взаємодіяти одна з одною. Зрештою їхні орбіти стають нестабільними: небесні тіла можуть зіткнутися або викинути одне одного із Сонячної системи», — пояснив Фуллер.

«Гарна» новина полягає в тому, що все це може не мати великого значення для долі життя на Землі.

«Доля внутрішніх планет — Меркурія, Венери, Землі — насправді не змінюється. Їх поглине Сонце, коли воно перетвориться на червоного гіганта приблизно через п’ять-шість мільярдів років», — пояснює професор Фуллер.

З огляду на те, що ми, ймовірно, не побачимо наслідків, ці питання про кінець Сонячної системи можуть здатися дещо надуманими.

Однак ці відкриття насправді мають дуже важливі наслідки для нашого розуміння галактики.

Хоча їх надзвичайно важко помітити, вчені починають виявляти вражаючу кількість «планет-ізгоїв», що дрейфують у холодних просторах між зірками.

Зараз вчені вважають, що планети-ізгої можуть перевищувати кількість своїх зоряних аналогів у співвідношенні шість до одного, а це означає, що в нашій галактиці їх можуть бути трильйони.

Однак вчені досі намагаються з’ясувати, звідки саме могли взятися всі ці самотні планети.

За словами доктора Фуллера, насильницький кінець сонячних систем, продемонстрований його симуляціями, може виявитися «важливим джерелом вільно ширяючих планет».