В Австрії помер "найнебезпечніший неспійманий злочинець у світі"

У 1990-х роках журнал Time назвав Лучанського, ім’я якого фігурувало в міжнародних розслідуваннях щодо організованої злочинності та відмивання грошей, "найнебезпечнішим злочинцем у світі, якого досі не спіймали", пише "Агентство Новин".

Він помер 20 жовтня. Прощання з покійним призначено на 25 жовтня. Лучанського поховають на Єврейському кладовищі в Ризі.

Григорій Лучанський — що відомо про першого мільярдера Латвії

За інформацією ресурсу "Наша Латвія", Лучанський народився 1945 року в Ташкенті. Після закінчення Московського інституту сталі та сплавів його розподілили до Латвійської РСР, де він очолював республіканський штаб студентських будівельних загонів і працював проректором Латвійського державного університету.

У 1983 році він отримав свій перший термін за розкрадання університетського майна. Його засудили до семи років позбавлення волі та відправили до Єкабпілської зони, створеної під час будівництва великого заводу, але з цього терміну він відсидів менше третини. Уже в 1985-му Лучанський вийшов із в’язниці за умовно-достроковим звільненням.

Причиною його дострокового звільнення стали проявлені організаторські здібності. Спочатку в зоні він працював на будівництві, але під час інспекційної поїздки на об’єкт голови Ради міністрів Латвійської РСР Юрія Рубена той запропонував начальнику зони взяти ув’язненого Лучанського на роботу прорабом замість найманих робітників, "бо ті були п’яниці й негідники".

У підсумку він очолив будівництво, що стало унікальним випадком в історії подібних об’єктів. Практично за рік завод, який 10 років простояв на рівні фундаменту, збудували, що й забезпечило Лучанському свободу.

Пізніше чоловік пояснював розслідування проти себе інтригами Бориса Пуго, який у той час очолював КДБ Латвії.

Nordex — стрімкий зліт, скандали та звинувачення

26 лютого 1990 року в Австрії зареєстрували компанію Nordex. Через рік Лучанський викупив у партнерів їхні частки в капіталі та отримав її у повну власність.

Компанія стала одним із перших і найпотужніших комерційних посередників на пострадянському просторі і вже через три роки увійшла до п’ятірки найбільших експортерів нафтопродуктів із країн СНД, а її оборот оцінювався приблизно в 2 млрд доларів

До сфери її діяльності входили: експорт з країн СНД на західні ринки нафти, нафтопродуктів, кольорових металів, добрив та хімічної продукції, постачання до республік колишнього СРСР продовольства, споживчих товарів, техніки та обладнання, фінансові операції та інвестиції.

Як пише "Комерсант", стрімке зростання компанії Nordex викликало здивування у західних конкурентів та журналістів. Роком раніше, у 1992-му, австрійський журнал Wirtschaft Woche опублікував статтю під заголовком "Віденські росіяни з Риги", звинувативши Nordex у відмиванні грошей та зв’язках з організованою злочинністю.

Щоправда, автор статті та видавець у відповідь на вимогу адвокатів надіслали Лучанському "Заяву честі", зазначивши, що якщо "склалося враження, що пан Лучанський або група компаній Nordex порушили кримінальне законодавство Австрії або якимось іншим чином повелися негідно, то ми шкодуємо про це". Але ярлик людини, яка відмиває "брудні гроші" або гроші КПРС, прилип до Лучанського назавжди.

У 1993 році компанія брала участь у постачанні російської нафти до України в обмін на продовольство. Компанію Nordex звинувачували у завищенні вартості поставок та отриманні 30 млн доларів прибутку.

Дружба з високопосадовцями та нові підозри

Лучанський був близьким другом мера Москви Юрія Лужкова і навіть супроводжував його в Батумі під час поїздки, яка не була узгоджена з МЗС РФ.

Його ім’я фігурувало як посередника під час продажу 66 % Новокузнецького алюмінієвого заводу, що належав братам Михайлу та Юрію Живилам, компанії "Російський алюміній" Олега Дерипаски, а з 2003 по 2011 рік підконтрольна Лучанському Московська автомобільна компанія (МАК) керувала ЗІЛом. Після розірвання договору ЗІЛ вимагав від МАК через суд близько 1,1 млрд рублів, але програв справу.

У 1995 році президент США Білл Клінтон запросив бізнесмена на вечерю, але потім запрошення відкликали, запідозривши Лучанського у зв’язках з організованою злочинністю. Його також підозрювали у незаконному перевезенні зброї, хоча він усе заперечував.

Проте йому заборонили в’їзд до Англії, почали закривати банківські рахунки компанії, поширювали компрометуючу інформацію. Американські спецслужби заарештували десятки контрактів Nordex на багатомільйонні суми.

У 1996 році американський журнал Time"у розслідуванні про російську організовану злочинність назвав Лучанського людиною, "яку багато хто вважає найнебезпечнішим злочинцем у світі, якому не висунуто звинувачень".

Бізнесмен далеко не завжди "терпів" звинувачення у злочинній діяльності. Так, у 1999 році він подав до суду на британську газету The Times, яка пов’язала його з відмиванням грошей та організованою злочинністю, та виграв справу про наклеп.

За даними ізраїльського ділового видання Globes, на піку свого успіху статки покійного становили близько 2 мільярдів доларів. Його називали першим латвійським мільярдером.

Останніми роками він мешкав у своєму будинку в Юрмалі, у Майорі, а також у Відні.

Нагадаємо, що в Ризі було знайдено мертвим "особистого ворога Путіна".

Також повідомлялося, що друг Путіна отримав нову посаду.