Зрада та відьомство: як суд над королівською герцогинею став передвісником Війни троянд

Фахівці переконані, що "скандал сторіччя" з герцогинею насправді мав винятково політичний характер, де герцогиня опинилася в бурхливому політичному житті тогочасної Англії. Про це йдеться в матеріалі BBC.

"У 1441 році Елеонора Кобем була дружиною Гамфрі Ланкастерського, герцога Глостерського, ймовірного спадкоємця слабкого і бездітного короля Генріха VI. Перспектива стати королевою була спокусливо близькою, але коли вплив Гамфрі при дворі слабшав, то з'явилися звинувачення, що Елеонора звернулася до темних мистецтв, щоб зміцнити його спадкоємство", — йдеться в матеріалі.

Тоді проти Елеонори було висунуто 18 звинувачень у некромантії (викликанні мертвих духів для отримання прихованих знань), єресі та чаклунстві. Серед них були закупівля магічних зілля, замовлення астрологічної карти для передбачення смерті короля та створення воскової фігури короля, щоб завдати йому смертельної шкоди.

Для багатьох істориків це були сфабриковані звинувачення з політичною мотивацією. Як зазначає Джемма Голлман у своїй книзі "Королівські відьми: від Жанни Наваррської до Єлизавети Вудвілл" (2019), астрологічне передбачення для важливих рішень "не було незвичайною діяльністю, навіть серед королівської родини".

"Якщо вона й спробувала любовні зілля для народження дитини, то навряд чи була надто відмінною від багатьох інших жінок у своїй ситуації того часу", — пише авторка.

Фальсифікація звинувачень і справжня причина показового суду

Історики переконані, що Елеонора Кобем стала жертвою політичних інтриг при дворі британського монарха. Історик Юен Роджер вважає, що звинувачення у використанні любовного зілля "дало королівській раді ідеальний привід розірвати її шлюб із спадкоємцем трону, а звинувачення у зраді зробили її чоловіка персоною нон грата".

"Елеонора — дуже слабке місце для свого чоловіка. Відомо, що вона мала окультні інтереси, і члени ради вважають це способом націлитися на її чоловіка. Всі докази проти неї, на його думку, є ненадійними. Більшість із них походить із зізнання Болінгброка, яке майже напевно оприлюднене, щоб звинуватити Елеонору… [і] майже напевно його катують за лаштунками", — вважає фахівець.

Середньовічний дослідник Ральф Гріффітс у своєму знаковому есе 1969 року "Суд над Елеонорою Кобем" вважає, що причиною суду стали особисті амбіції герцогині, її характер і розуміння поточної політичної ситуації. Саме звернення до астрології та магічних практик, якими користувалися багато хто з впливових осіб задля власних мотивів, обернули проти герцогині.

Показовий суд над королівською герцогинею пройшов у липні 1441 року. З 18 пунктів звинувачення вона визнала провину лише в п'ятьох із них, а в жовтні того ж року церковний суд остаточно обрав їй покарання — її засудили до довічного ув'язнення, її шлюб із чоловіком розірвали, а вона була змушена три дні провести публічне покаяння за вчинення "злочинів". Після цього колишня герцогиня провела свої дні в тюрмі, де померла між 1452 та 1457 роками.

"Чи то навмисно, чи зловмисно перебільшено, звинувачення Елеонори в чаклунстві допомогло змінити хід історії. Безпрецедентний суд над дворянином вимагав нового законодавства, яке згодом було використано проти Анни Болейн, що відкрило шлях для повторного шлюбу Генріха VIII. Звинувачення проти Елеонори, як і ганьба самого Гамфрі через цей процес і його наслідки, фактично послабили дім Ланкастерів, звільнивши місце для суперників — дому Йорків, чим проклали шлях до Війн троянд: трьох десятиліть запеклих громадянських конфліктів за трон", — йдеться в матеріалі.

Раніше Фокус повідомляв про перший в історії задокументований суд за чаклунство. Історія цього процесу відбулася 1390 року в Парижі, де за звинуваченнями у відьомстві постали Жанна де Бріг, Марго де ла Барр і Маріон ла Друатюр'єр.

Згодом стало відомо про Салемський "процес над відьмами". З червня 1692 по травень 1693 року в американському селищі Салем відбулася низка розслідувань і судових процесів, в результаті яких 19 осіб стратили за чаклунство, а багато інших – ув'язнили.