«Нас ніхто не чув»: чому покоління Z очолило протести по всій Європі

Хвиля протестів так званого «покоління Z» охопила європейські країни,зокрема Францію,Італію, Бельгію та Албанію. Причинами невдоволення стали зростання вартості життя, поганий стан шкіл і корупція, яку, на думку протестувальників, допускає влада. У Сербії студентські демонстрації допомогли усунути від влади багаторічного лідера країни на виборах, а цими вихідними нові акції протесту заплановані в Німеччині. Reuters дізнавалося, що спонукало молодь вийти на вулиці.

19-річна студентка Майя Гурдель із Брюсселя сидить за столом і пише гасла проти керівництва своєї країни: «Якщо ми горітимемо, ви горітимете разом із нами!»

Це гасло з фільму «Голодні ігри» 2012 року, яке стало символом багатьох молодіжних рухів у світі, відображає гнів, розчарування та прагнення змін, що стоять за протестами покоління Z по всій Європі.

Від передмість Парижа до площ Белграда тисячі людей вийшли на вулиці.

Їхні вимоги різні, але часто збігаються: невдоволення занедбаним станом шкільних будівель, відсутністю економічних перспектив, високою вартістю життя, корупцією, житловими проблемами та відчуттям, що до їхньої думки ніхто не дослухається.

Часом протести супроводжувалися насильством. Лише у Франції протягом останніх тижнів тисячі магазинів були пошкоджені або пограбовані, а поліція застосовувала світлошумові гранати та водомети.

Цими вихідними протести також принесли реальні зміни: після майже двох років демонстрацій проти ймовірної корупції та поступового посилення авторитаризму студентський протестний рух сприявпоразці багаторічного лідера Сербії Александра Вучича на виборах.

«Коли ми прокинулися, перше, що відчули, — це, безумовно, полегшення і свобода, — розповіла учасниця студентських протестів Сташа Пілетич. — Особисто я відчуваю перемогу. Відчуваю, що ми нарешті перейшли від протестів до відповідальності».

21-річна студентка К'яра з охопленого протестами Мілана переконана, що «надзвичайно важливо брати участь у стихійних народних рухах, які народилися з вибуху гніву, що зробив можливими колективні дії».

«Я думаю, що найбільша шкода, якої цей правлячий клас завдав моєму поколінню, полягає в тому, що він відібрав у нас навіть здатність уявляти майбутнє, мріяти», — сказала вона.

За її словами, італійські студенти стикаються з реальністю, у якій школам бракує вчителів, а будівлі руйнуються.

«І все це — з перспективою отримати низькооплачувану роботу, заради якої ми зовсім не здобували освіту, та жити в крихітному, надто дорогому помешканні, ймовірно, далеко від нашого міста, де ми взагалі не хотіли б жити».

Протести під проводом покоління Z спричинили політичні потрясіння в усьому світі. Покоління людей, народжених приблизно між 1997 і 2012 роками, заявило про себе — від Бангладеш у 2024 році та Непалу у 2025-му до Індії цього року. Тепер одним із головних осередків цих протестів стала Європа.

Згідно з опитуванням Європейського Союзу, опублікованим у 2025 році, зростання цін і вартості життя викликає занепокоєння у 40% молодих людей віком від 16 до 30 років.

Серед 92,7 мільйона жителів ЄС, які у 2025 році перебували під загрозою бідності або соціального відчуження, найвищий ризик зафіксували серед молоді віком 18–24 роки — 26,3%. Найнижчий показник був серед людей віком від 65 років — 18,8%.

Молоді люди також побоюються, що їм доведеться нести фінансовий тягар старшого покоління, представники якого зазвичай активніше беруть участь у виборах.

За даними аналітичного центру OFCE, люди віком понад 60 років становлять чверть населення Франції, але володіють 60% багатства країни.

Пенсії у Франції є безумовно найбільшою статтею державних витрат і, за прогнозами, сягнуть 14% економічного виробництва країни. Це відбувається на тлі старіння населення та небажання виборців підтримувати підвищення пенсійного віку або скорочення виплат.

Водночас цей показник усе ще нижчий, ніж у Греції чи Італії, які, за даними ОЕСР за 2025 рік, витрачають на державні пенсії найбільшу частку національного доходу серед країн організації — близько 16% ВВП.

Однак він значно перевищує показники Австралії, Чилі, Ісландії, Ірландії та Південної Кореї, які, за даними ОЕСР, витрачали на державні пенсії менш ніж 4% ВВП.

Молодь Європи об'єднана

17-річний школяр Білаль Наржіссі з передмістя на північ від Парижа бере участь у протестах проти «жахливих» умов і нестачі персоналу у своїй школі.

«Раніше тут були щури», — розповів він.

За його словами, минулого року учнів евакуювали після того, як дах обвалився на шкільне подвір'я. Ніхто не постраждав. Протести продемонстрували, «що молодь Європи об'єднана», сказав він.

«Ми всі погоджуємося в одному: до молодих людей надто часто ставляться як до дітей і недостатньо дослухаються до них».

У звіті французького уряду, оприлюдненому в жовтні, зазначалося, що з 2000 до 2023 року пенсійні витрати зросли на 2,5 відсоткового пункту ВВП, тоді як витрати на освіту скоротилися на 0,5 відсоткового пункту.

Документ також показав, що 32% бюджету Міністерства освіти спрямовується на пенсії, через що на інші потреби залишається менше коштів.

Гурдель також бере участь у протестах за поліпшення умов у бельгійських школах.

«Ми намагалися діяти мирно. Нас ніхто не чув. Лише коли люди почали палити сміття та робити подібні речі, ЗМІ й телекамери звернули на нас увагу», — сказала вона.

Протести продовжують поширюватися. Цими вихідними в Німеччині запланована демонстрація проти високої вартості життя, нерівності, війни та поганого стану шкіл.

Заворушення такожохопили Албанію, де студентські демонстрації проти уряду прем'єр-міністра Еді Рами, спричинені обуренням через імовірну корупцію, нестачу робочих місць і низькі стандарти освіти, охопили Тирану та поширилися на інші міста.

«Наш прем'єр-міністр 130 днів не прислухався до нас», — заявила 19-річна студентка архітектурного факультету Ксюке Курті.

«Якщо запитати студента в Албанії: "Де ти бачиш своє майбутнє?", кожен відповість: "За межами цієї країни"», — сказала вона.

За словами Курті, навіть якщо людина талановита, на батьківщині її завжди випередить хтось, хто має «зв'язки».

Студентський рух Сербії досяг того, про що демонстранти в інших європейських столицях можуть лише мріяти. Однак тепер на них чекає складна повсякденна робота з управління державою — справа, у якій ані студенти, ані їхні кандидати не мають жодного досвіду.

Інший учасник протестів, Лука Стоякович, відкидає ці побоювання.

«Ми вже бачили, до чого нас привели люди з політичним досвідом».

Сербія переживає політичний перелом: студентський рух, що виник як протест проти безкарності влади, домігся переконливого результату на виборах. Однак за гучною перемогою ховається дивина: у списку кандидатів немає жодного студента, а в самого руху — єдиного лідера.

Чи зможе різношерста команда перетворити суспільне невдоволення на реальні реформи? І чи означає поразка Александара Вучича кінець його політичного впливу? Читайте у статті Володимира Цибульника«Студенти перемогли, але серед них немає студентів: що відбувається в Сербії після Вучича».