Як мер Канн почав набирати популярність і чому він хоче стати президентом Франції

Менш ніж за місяць 57-річний мер Канн Давід Ліснар набрав понад 300 тисяч підписників у соціальних мережах. Його політичний рух Nouvelle Énergie ("Нова енергія") заявляє, що кількість членів перевищила 81 тисячу осіб, тоді як тижнем раніше вона становила близько 55 тисяч.

Донедавна Ліснара знали переважно у французьких політичних колах. Але тепер він привертає загальнонаціональну увагу в контексті президентських виборів 2027 року.

Про те, як Давід Ліснар почав швидко здобувати загальнонаціональну аудиторію та яку амбітну програму запропонував французам, читайте в статті журналістки Шарлотт Гійу-Клер (Франція) З Канн у президенти: як у Франції з’явився новий гравець серед правих та чи має шанси на успіх. Далі – стислий її виклад.

Давід Ліснар аж ніяк не новачок у політиці. Він розпочав кар’єру в місцевому самоврядуванні, у 2014 році став мером Канн. 2021-го був обраний президентом Асоціації мерів Франції (АМФ).

В березні 2026 року залишив партію "Республіканці", щоб самостійно просувати свої президентські амбіції. Тоді ж у березні в Каннах втретє став мером.

Мер наводить приклад Канн як доказ того, що державне управління можна зробити ефективнішим, не жертвуючи інвестиціями.

Водночас ті самі підходи навряд чи можна застосувати у масштабах усієї Франції, бо місто Канни отримує значні доходи від міжнародного туризму та великих комерційних заходів, тому функціонує в зовсім інших фінансових та інституційних умовах, ніж французька держава.

Попри це, досвід управління містом забезпечує Ліснару міцну політичну основу.

За даними видання Le Monde, з кінця вересня до середини жовтня кількість підписників у Ліснара перевищила 300 тисяч, причому значна частина приросту припала на Instagram. Його гасло "Щось відбувається" швидко поширилося різними соціальними платформами.

Хай яким є пояснення стрімкого зростання видимості Ліснара, йому вдалося привернути увагу до свого політичного руху "Нова енергія", який раніше майже не був представлений на загальнонаціональному рівні.

Він прагне зайняти власне місце на правому фланзі французької політики і захищає амбітну програму економічної лібералізації, радикального скорочення державних видатків і децентралізації.

В основі програми Ліснара лежить різка критика французької економічної моделі. Він хоче скоротити щорічні державні видатки на 80 млрд євро вже протягом першого року перебування на посаді, а до кінця президентського терміну – щонайменше на 200 млрд євро. Його довгострокова мета сягає 300 млрд євро.

На його думку, Франція надмірно оподатковує працю та виробництво. Це робить компанії менш конкурентоспроможними й водночас не дає працівникам отримувати достатню частку коштів, які їхня робота приносить роботодавцю.

Ліснар виступає за гнучкіший ринок праці, ліквідацію або об’єднання державних установ, скорочення адміністративного персоналу та передачу повноважень від центральної влади на нижчі рівні управління.

Також виступає за підвищення пенсійного віку до 65 років і запровадження обов’язкових накопичувальних внесків на додачу до чинної солідарної пенсійної системи.

Водночас дотримується консервативних позицій щодо імміграції, безпеки та державного суверенітету.

Ліснар також відкидає вихід Франції з Європейського Союзу: він виступає за співпрацю між суверенними європейськими державами, водночас заперечуючи подальшу політичну централізацію.

На окрему увагу заслуговують зовнішньополітичні погляди Ліснара, особливо його позиція щодо України.

Він неодноразово висловлював підтримку Україні в її протистоянні російському вторгненню та закликав зміцнювати європейське оборонне виробництво, але його позиції щодо вступу України до ЄС та гарантій безпеки після війни поки недостатньо чіткі.

Докладніше – в матеріалі Шарлотт Гійу-Клер З Канн у президенти: як у Франції з’явився новий гравець серед правих та чи має шанси на успіх.