Барак Равид

Барак Равид: політичний репортер Axios та аналітик CNN з 2020 року

Барак Равид — ізраїльський журналіст, чиї розслідування та ексклюзивні репортажі про зовнішню політику США та Близького Сходу регулярно впливають на медіа-повістку та політичний дискурс

Біографія

Барак Равид народився 22 травня 1980 року в місті Кфар-Сава, Ізраїль.

Освіта

Після служби в армії Равид вступив до Тель-Авівського університету. Він отримав ступінь бакалавра мистецтв з історії Близького Сходу.

Сім’я

Равид одружений з докторкою Аді Призан-Равид, яка працює лікарем-педіатром і обіймає посаду заступниці директора лікарні «Вольфсон». У сім'ї Равида виховуються двоє дітей.

Раніше журналіст жив із сім'єю в Тель-Авіві, але в 2023 році він переїхав до району Вашингтона, округ Колумбія, США.

Кар'єра

Кар'єра Равида розпочалася в 2005 році з роботи редактором на новинному сайті NRG. У 2007 році він приєднався до газети «Гаарец» на посаді дипломатичного кореспондента, де пропрацював понад десять років.

На цій посаді Равид висвітлював ключові події, включаючи відносини Ізраїлю з адміністрацією Обами, ядерні переговори з Іраном та мирний процес.

У 2017 році він перейшов на телебачення, ставши головним дипломатичним кореспондентом телеканалу «Канал 13». Однак у липні 2020 року Равид був звільнений у рамках скорочень. Багато колег Барака пов'язали це з його критикою прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, хоча офіційною причиною називалися фінансові труднощі каналу.

Вже в серпні 2020 року Равид почав працювати для американського цифрового видання Axios на посаді кореспондента з питань Близького Сходу. Пізніше Барак став штатним репортером з питань політики та зовнішньої політики у Вашингтоні.

Паралельно він вів колонку для ізраїльського новинного сайту Walla. У листопаді 2023 року Равид розширив свою медіа-присутність, приєднавшись до CNN як політичний та зовнішньополітичний аналітик.

У червні 2025 року він оголосив про перехід на посаду вашингтонського кореспондента ізраїльського «Каналу 12», зосередившись на висвітленні американської політики для ізраїльської аудиторії.

Равид зарекомендував себе як журналіст, здатний отримувати ексклюзивну інформацію з найвищих дипломатичних кіл. Він був одним із перших, хто детально висвітлював переговори, що призвели до «Угод Авраама». У 2023 році Барак опублікував книгу «Світ Трампа», присвячену цим подіям.

Серед його гучних матеріалів — розслідування сварки між Дональдом Трампом і Нетаньяху, репортажі про призупинення постачання американської зброї Ізраїлю та деталі секретних переговорів про заручників у секторі Газа. У квітні 2024 року Барак отримав престижну премію Асоціації кореспондентів Білого дому за загальну майстерність у висвітленні діяльності адміністрації.

Скандали

Професійна діяльність Равида неодноразово ставала мішенню для критики, особливо з боку пропалестинських активістів та деяких лівих видань.

У жовтні 2024 року низка ЗМІ, включаючи MintPress News та The Palestine Chronicle, опублікували матеріали, в яких стверджувалося, що Равид, як і інші випускники ізраїльського розвідувального підрозділу 8200, є частиною скоординованої кампанії з впливу на американські медіа в інтересах Ізраїлю.

Ці публікації представляли його службу в армії як доказ заангажованості, натякаючи на зв'язок з розвідкою. Хоча служба в ЦАХАЛі, включаючи елітні підрозділи, є обов'язковою для більшості ізраїльтян і сама по собі не свідчить про продовження будь-яких зв'язків.

У листопаді 2024 року під час його виступу в Центрі Крафта для єврейських студентів Колумбійського університету група протестувальників прорвалася до будівлі, звинувачуючи Равида у сприянні палестинському «геноциду». Акцію організувала студентська група Columbia University Apartheid Divest, яка назвала його «прислужником геноциду».

У 2020 році звільнення Барака з «Каналу 13» також викликало обговорення серед журналістів. Багато спостерігачів розцінили цей крок як політично мотивований через його критику уряду Нетаньяху, хоча керівництво каналу наполягало на фінансових причинах.

Незважаючи на періодичні звинувачення в упередженості, жоден з його ключових репортажів не був офіційно спростований, а провідні міжнародні ЗМІ, такі як Axios і CNN, продовжують покладатися на його джерела та аналіз.