Ігор Івасюк

Івасюк Ігор Дмитрович: заступник голови Вінницької обласної ради з грудня 2020 року

Івасюк Ігор Дмитрович — фігурант низки резонансних скандалів, пов’язаних із халатним виконанням службових обов’язків та сумнівними кадровими рішеннями

Біографія

Ігор Дмитрович Івасюк народився 24 серпня 1967 року в місті Вінниця, Україна.

Освіта

Ігор отримав середню освіту в школі №30 у Вінниці, яку закінчив у 1984 році із золотою медаллю. Вищу освіту Івасюк здобув у Вінницькому державному педагогічному інституті, де навчався на фізико-математичному факультеті. У 1991 році він отримав диплом із відзнакою за спеціальністю вчитель математики та фізики. 

З 1992 по 1995 рік Івасюк навчався в аспірантурі Вінницького державного технічного університету. У результаті захисту дисертації йому присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук. 

Він є автором понад тридцяти наукових праць, навчального посібника, чотирьох монографій та має патент на винахід.

Сім'я

Ігор одружений на Ірині Івасюк (1970 р.н). Вона депутатка обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана», секретар постійної комісії з питань будівництва, комунального майна, транспорту та розвитку інфраструктури. Раніше місцем її роботи була, Вінницька міська централізована бібліотечна система. Зараз Ірина займається підприємницькою діяльністю (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). 

У подружжя є донька Ольга, 1999 року народження.

Кар'єра

Трудову діяльність Івасюк розпочав ще під час навчання в інституті. З 1989 року Ігор працював вчителем інформатики у вінницькій школі №30. Після закінчення ВНЗ він продовжив працювати в цій же школі вчителем математики та інформатики.

З 1996 по 1997 рік Ігор обіймав посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, а з липня 1997 по квітень 2005 року був директором школи-гімназії №30 імені Тараса Шевченка. У 2003 році він став переможцем конкурсу «Вінничанин року» в номінації «Освітянин року». 

У квітні 2005 року Івасюк перейшов на роботу в органи виконавчої влади, обійнявши посаду начальника управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації. З серпня 2014 року він працював заступником голови ОДА – директором департаменту освіти і науки. 

У січні 2018 року Івасюк призначений заступником голови Вінницької обласної державної адміністрації. Ігор займався питаннями соціальної та гуманітарної сфери. 

Іго неодноразово балотувався до міської та обласної ради з 1998 року. Івасюк балотувався в різні роки від «Нашої України-Народної Самообороні», «Совісті України», «Европейської Соліданості».

У 2020 році його обрано депутатом Вінницької обласної ради за списком партії «Українська стратегія Гройсмана», після чого він обійняв посаду заступника голови цього представницького органу. 

Компромат

Ім'я Ігоря Івасюка неодноразово потрапляло в поле зору через службові скандали. Найрезонанснішим став випадок у жовтні 2019 року, коли у Плисківському психоневрологічному інтернаті, що входив до сфери його курування як заступника голови ОДА, були виявлені грубі порушення.

Підопічних утримували роздягненими на холодній підлозі зачиненої кімнати. Це призвело до відкриття кримінального провадження за фактом нелюдського поводження. 

У листопаді 2019 року постійні комісії обласної ради двічі рекомендували керівнику обласної державної адміністрації звільнити Івасюка з посади заступника. Однак він залишився на своїй посаді. 

Інший суперечливий епізод пов'язаний з кадровими рішеннями 2023 року, коли Івасюк був активно залучений до процесу звільнення керівника обласного Центру інфекційних хвороб. 

Цей процес відбувався закрито, без колегіального обговорення, і супроводжувався потоками анонімних доносів, активним популяризатором яких виступив саме Ігор Івасюк. 

Крім того, у листопаді 2023 року саме Івасюк очолив робочу групу з оцінювання корупційних ризиків у самій обласній раді. Це призначення було сприйняте суспільством іронічно. Оскільки в керівництві ради перебував депутат Анатолій Ткач, який фігурує в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. 

Активну позицію Івасюка щодо боротьби з корупцією у цьому контексті розцінили як бюрократичну імітацію діяльності. 

Додаткові питання викликає і пов'язана з обласною радою кримінальна справа 2023 року щодо незаконного виробництва алкоголю, частина якого була вилучена в приміщенні, що належить комунальному підприємству, підпорядкованому цій же раді.

Декларація

У березні 2025 року Ігор Івасюк подал електронну декларацію про свої доходи за минулий 2024 рік. 

Сім'я Івасюків володіє значною кількістю нерухомого майна. На самого посадовця зареєстровано: квартира загальною площею 63,3 м² у Вінниці (придбана у 2001 році за 19 тисяч гривень), два гаража (22,2 м² та 24 м²), три земельні ділянки (395 м², 1200 м² та 1000 м²) та садовий будинок площею 36 м². 

На дружину оформлено: житловий будинок у Вінниці площею 191,8 м² (придбаний у 2023 році за 498 тисячі гривень), квартира площею 90,3 м² (придбана у 2009 році за 445,5 тисячі гривень), три земельні ділянки (1000 м², 403 м² та 1200 м²) і два гаража. 

Також у власності Ірини перебувають два автомобілі: Audi Q5 2015 року (куплений у 2018 за 378,6 тисячі гривен) та Opel Vivaro 2008 року (куплений у 2012 за 63,9 тисячі гривень).

Івасюк задекларував річний дохід у розмірі 992,6 тисячі гривень від роботи в обласній раді та 35 гривень процентного доходу від банківських депозитів.

Його дружина задекларувала доходи на загальну суму 470,7 тисячі гривень. Ця сума включає заробітну плату в обласній організації партії «Українська стратегія Гройсмана» (106 тисяч гривень), дохід від підприємницької діяльності (316,6 тисячі), дохід від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом (39 тисяч) та премію від департаменту Вінницької ОДА (1 299 гривень). 

Ігор вказав, що має готівкові кошти на суму: 350 тисяч гривень, 45,6 тисячі євро та 6200 доларів. Його дружина має готівку: 300 тисяч гривень, 76 тисяч доларів та 9 500 євро. 

Крім того, на банківських рахунках Івасюк зберігає 36,7 тисячі гривень, а його дружина — трохи менше десяти тисяч гривень.