Хосе Антоніо Каст

Хосе Антоніо Каст Ріст – лідер Республіканської партії та обраний президент Чилі з 11 березня 2026 року

Хосе Антоніо Каст Ріст – ультраправий політик, відомий своєю підтримкою диктатури Аугусто Піночета, жорсткими антиімміграційними заявами та ультраконсервативними поглядами на соціальні питання

Біографія

Хосе Антоніо Каст Ріст народився 18 січня 1966 року в Сантьяго, Чилі.

Освіта

Каст вивчав право в Папському Католицькому університеті Чилі, який закінчив у 1990 році.

У студентські роки він був активним членом консервативного «Руху гільдій» і навіть брав участь у агітації за продовження правління диктатора Аугусто Піночета на плебісциті 1988 року. Хосе Антоніо навіть з'явився в передвиборчому ролику, який підтримував режим.

Сім'я

Каст має німецьке походження та глибоке ультраправе коріння. Його батько, Міхаель Каст Шінделе, був офіцером вермахту та членом Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП). Після Другої світової війни він втік від денацифікації до Чилі в 1950 році.

Мати, Ольга Ріст Хаґшпіль. 

У 1962 році сім'я заснувала ковбасний бізнес «Cecinas Bavaria», який став основою їхнього благополуччя.

Хосе Антоніо – наймолодший із десяти дітей. Його старший брат Міґель Каст був одним із відомих «чиказьких хлопців» – економістів-неолібералів, які служили при Піночеті. Він обіймав посади міністра праці та президента Центрального банку.

Каст одружений з адвокаткою Марією Піє Адріасоле. У них дев'ятеро дітей, включаючи сина, який також обрав політичну кар'єру. Він є практикуючим католиком, прибічником руху Шенштатт (міжнародний католицький рух, заснований 1914 року в Німеччині. Робить акцент на духовне виховання, особисту відповідальність та союз з Богом у повсякденному житті).

Кар'єра

Після закінчення університету в 1990 році Хосе Антоніо заснував власну юридичну фірму. У 1990-х роках Каст також був директором компанії з нерухомості, що належала його родині. Загалом він успадкував успішний ковбасний бізнес, заснований його батьками.

Політична діяльність Каста розпочалася в 1996 році з посади муніципального радника у Буїні. З 2002 по 2018 рік він був депутатом Палати депутатів Чилі, спочатку від округу Сан-Бернардо, потім від округу Ла-Рейна та Пеньялолен.

Довгий час Хосе Антоніо був членом правої партії «Незалежний демократичний союз», з якої вийшов у 2016 році для підготовки до президентської гонки.

У 2019 році Каст заснував і очолив ультраконсервативну Республіканську партію Чилі. Він тричі балотувався на пост президента.

У 2017 році, будучи незалежним кандидатом, Хосе Антоніо посів четверте місце, набравши близько 8% голосів. У 2021 році він виграв перший тур з 27.9%, але програв у другому турі лівому кандидату Ґабріелеві Борічу.

У 2025 році він знову вийшов у другий тур, цього разу перемігши кандидатку від Комуністичної партії Жанетт Хару з рекордним результатом у 58.16% голосів. Так Каст став першим президентом від ультраправих сил з часів Піночета.

Ключовими пунктами його передвиборчої програми були жорстка боротьба з нелегальною імміграцією (включаючи плани з будівництва ровів на кордонах та масової депортації), посилення заходів безпеки, боротьба зі злочинністю, захист «традиційних цінностей» та різке скорочення державних витрат.

Хосе Антоніо підтримує тісні зв'язки з міжнародними правими фігурами, такими як Хав'єр Мілей, Наїб Букеле, Джорджа Мелоні та колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару, чию кампанію він відкрито підтримував.

Колишні колеги описують Каста як авторитарну людину з принципом «ти або з ним, або проти нього». За словами журналістки Лілі Суніґи, Каст «відчуває себе народженим для величі».

На відміну від інших популістських лідерів, таких як Жаїр Болсонару чи Дональд Трамп, Каста характеризують як стриманого, прагматичного та спокійного. Його біограф Аманда Мартон також відзначає ці якості.

Прихильники цінують у ньому те, що він «не ображає і не провокує». Під час передвиборчої кампанії Каст з'являвся за куленепробивним склом і зізнавався, що носить із собою револьвер.

Компромат

Батько політика, Міхаель Каст, був документально підтвердженим членом нацистської партії. Цей факт, заснований на картці з Федерального архіву Німеччини, став відомим громадськості у 2021 році, напередодні президентських виборів у Чилі.

На відміну від обов'язкової служби у вермахті, членство в НСДАП було добровільним рішенням, що підкреслювали німецькі історики, коментуючи цей випадок.

Сам Хосе Антоніо публічно відкидав подібні заяви, наполягаючи, що його батько був лише примусово призваним солдатом, і звинувачував журналістів у політично мотивованому наклепі.

Тим не менш, Каст неодноразово публічно висловлював підтримку диктатурі Аугусто Піночета (1973-1990), а щодо в'язнів в'язниці для військових злочинців «Пунта-Пеуко» займав неоднозначну позицію.

Каст відвідував цю в'язницю та особисто клопотав про індульгенції для її в'язнів, включаючи колишнього агента таємної поліції DINA Міґеля Краснова, засудженого на сотні років ув'язнення за катування та вбивства.

Каста звинувачували у використанні «фейкових новин» та брутальних виборчих технологій. Розслідування ЗМІ виявили мережу підставних акаунтів у соцмережах, пов'язаних з його партією, які поширювали наклеп на політичних опонентів, зокрема на конкурентку Евелін Маттеї.

Його головний комунікаційний радник публічно називав державних службовців «паразитами», а Каст захищав ці висловлювання.

Хосе Антоніо займає вкрай консервативні соціальні позиції: виступає проти абортів навіть у випадках зґвалтування, проти одностатевих шлюбів, евтаназії та екстреної контрацепції.

Він заперечує роль людини у зміні клімату і називав освітлення палацу «Ла-Монеда» у кольори прапора ЛГБТ «диктатурою геїв».

У 2018 році Каст позував для фото з людиною у футболці з цинічним написом про «вертолітні тури Піночета». Це є відсиланням до страт часів диктатури, коли опонентів режиму скидали з гелікоптерів.

У бізнесі його звинувачували у приховуванні активів через офшорні компанії в Панамі. Він пояснював це законними інвестиціями сім'ї.

Його риторика часто характеризується як популістська та така, що розпалює страхи, порівнюючи вибори з боротьбою «свободи проти комунізму».