Марія Мачадо

Мачадо Марія Коріна: венесуельська правозахисниця та ексдепутатка парламенту

Мачадо Марія Коріна — у 2025 році отримала Нобелівську премію миру

Біографія

Марія Коріна Мачадо Паріска народилася 7 жовтня 1967 року в місті Каракас, Венесуела.

Освіта

Початкову та середню освіту Марія здобула в престижній католицькій жіночій школі Академії Мерісі в Каракасі. Пізніше вона навчалася в школах-інтернатах у США.

Повернувшись до Венесуели, вступила до Католицького університету Андреса Бельо, де вивчала промислове машинобудування. Після отримання ступеня бакалавра Мачадо продовжила навчання в Інституті перспективних досліджень у сфері управління в Каракасі, де здобула ступінь магістра з фінансів.

У 2009 році Марія була обрана з-поміж 900 кандидатів для участі в програмі Yale World Fellows, спрямованій на розвиток лідерських якостей та міжнародної співпраці.

Сім’я

Марія Коріна Мачадо — найстарша з чотирьох дочок підприємця Енріке Мачадо Сулоаги та психологині Коріни Паріски Перес. Її батько був пов’язаний із великим гравцем у сталеливарній промисловості Венесуели, компанією «Sivensa».

Прапрадід Марії — Едуардо Бланко, відомий венесуельський письменник і політик, автор роману «Героїчна Венесуела» (1881). Він загинув під час повстання проти диктатора Хуана Вісенте Гомеса. Ця сімейна історія боротьби за свободу, ймовірно, надихнула Марію на політичну діяльність.

У 1990 році Марія вийшла заміж за підприємця Рікардо Сосу Брангера. У шлюбі народилося троє дітей: Ана Коріна, Рікардо та Енріке. Подружжя розлучилося у 2001 році.

Через політичну ситуацію у Венесуелі та погрози на її адресу діти Мачадо наразі проживають за кордоном з міркувань безпеки.

Кар’єра

У 1992 році Марія заснувала благодійний фонд «Атенеа», який надавав допомогу сиротам і безпритульним дітям Каракаса. Деякий час Мачадо працювала в автомобільній промисловості в іспанській Валенсії.

У 2001 році разом з Алехандро Пласом вона заснувала організацію «Сумате», мета якої — забезпечення прозорості виборів у Венесуелі.

Організація стала ключовим гравцем у 2004 році, коли під її керівництвом опозиція зібрала понад 3 мільйони підписів для проведення референдуму про відкликання президента Уго Чавеса.

Хоча референдум не призвів до зміни влади, «Сумате» зміцнила репутацію Мачадо як борчині за демократичні цінності. Її діяльність привернула увагу міжнародної спільноти. У 2005 році її запросив до Білого дому президент Джордж Буш.

У 2010 році Марію обрали депутаткою Національної асамблеї Венесуели від штату Міранда, де вона отримала рекордну кількість голосів.

Її діяльність у парламенті відзначалася різкою критикою політики Чавеса, зокрема націоналізації підприємств і економічної кризи. У 2012 році Мачадо брала участь у праймеріз опозиції як кандидатка в президенти, але посіла третє місце з 3,81% голосів.

У 2014 році Марія стала однією з лідерок протестів проти уряду Ніколаса Мадуро. Того ж року вона почала вести радіопрограму на Radio Caracas Radio, де обговорювала політичні питання.

У 2023 році Мачадо перемогла на праймеріз опозиційної Платформи єдності, набравши понад 90% голосів, що зробило її кандидаткою на президентських виборах 2024 року. Однак через недопуск до виборів вона підтримала спочатку Коріну Йоріс, а потім Едмундо Гонсалеса, який став кандидатом від опозиції. У грудні 2024 року Гонсалес оголосив Мачадо віцепрезиденткою у разі своєї перемоги.

Марія відома своїми ліберальними поглядами, зокрема підтримкою приватизації державних підприємств і захистом прав ЛГБТ, включаючи легалізацію одностатевих шлюбів. Її політична програма «Венесуела — земля благодаті» передбачає реформи в галузі освіти, безпеки та економіки.

Мачадо була включена до списку 100 жінок BBC (2018), TIME100 (2025) і отримала премії за права людини імені Вацлава Гавела та Сахарова. У жовтні 2025 року її нагороджено Нобелівською премією миру.

Скандали

У 2005 році Марію звинуватили в державній зраді та змові через отримання фінансування від Національного фонду за демократію для діяльності «Сумате». Ці звинувачення режиму Чавеса міжнародні організації розцінили як спробу залякати опозицію.

Ще одним гучним епізодом стало звинувачення Мачадо в підписанні так званого Декрету Кармони під час спроби перевороту 2002 року. Марія стверджувала, що її підпис поставили на документі, який вона вважала листом реєстрації під час відвідування президентського палацу.

У 2014 році Мачадо позбавили мандата депутатки після того, як вона прийняла запрошення Панами виступити альтернативною представницею на засіданні Організації американських держав (ОАД).

Уряд Венесуели звинуватив її в порушенні конституції, що викликало протести та критику з боку опозиції, яка вважала це рішення незаконним.

Того ж року її звинуватили в змові з метою повалення уряду Мадуро на підставі фальшивих електронних листів, що було спростовано незалежним розслідуванням американської компанії Kivu.

У 2015 році Мачадо дискваліфікували на 12 місяців від зайняття державних посад через нібито невідповідності в декларації про доходи.

На початку 2025 року Марія пережила спробу арешту з боку урядових сил після публічного виступу в Каракасі. Її затримання супроводжувалося стріляниною по мотоциклах її супроводу.

Після звільнення вона повідомила про примус до запису відеозвернень і підтвердила свою рішучість продовжувати боротьбу. Уряд Мадуро заперечував факт затримання, але Human Rights Watch підтвердила його на основі фото- та відеоматеріалів.

Мачадо також неодноразово зазнавала фізичних нападів. У 2011 році під час святкування Дня незалежності Венесуели на неї напала група прихильників уряду, закидавши камінням і пляшками.

У 2013 році під час сесії Національної асамблеї вона отримала травми, зокрема перелом носа, внаслідок нападу проурядових депутатів.

Попри скандали та переслідування, Мачадо залишається однією з найвпливовіших фігур венесуельської опозиції.