Олег Дзюбенко

Дзюбенко Олег Миколайович: перший заступник голови Житомирської обласної ради (з листопада 2020 року) та тимчасово виконувач обов’язків голови облради (з травня 2024 року)

Олег Миколайович Дзюбенко — відомий своїми зв’язками із партією «Наш край», діяльність якої Мін’юст та СБУ через суд забороняв через антиукраїнську діяльність та поширення пропаганди

Біографія

Олег Миколайович Дзюбенко народився 19 листопада 1978 року в місті Малин Житомирської області, Україна.

Освіта

Базову середню освіту Олег отримав у Малинському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3». Повну загальну середню освіту Дзюбенко завершив у червні 1995 року в Малинській районній вечірній середній загальноосвітній школі.

З вересня 1995 року по квітень 2000 року навчався в Національному аграрному університеті за спеціальністю «Лісове господарство», отримавши кваліфікацію інженера лісового господарства.

Пізніше, з вересня 2016 року по січень 2018 року, без відриву від виробництва Олег навчався в Житомирському державному технологічному університеті за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», ставши магістром.

У 2018 році Дзюбенко захистив дисертацію за спеціальністю «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» та отримав науковий ступінь кандидата економічних наук.

З вересня 2020 року він є докторантом Державного університету «Житомирська політехніка» за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування».

Сім'я

Олег одружений зі Світланою Куницькою. Згідно з декларацією Дзюбенка, вона на пенсії. У сім’ї є донька Ніна та син Марк.

Кар'єра

Трудова діяльність Олега розпочалася в червні 1993 року робітником-підсобником Слобідського лісництва Малинського лісгоспу. Після отримання вищої освіти, з квітня по липень 2000 року, працював викладачем спецдисциплін у Малинському лісотехнічному технікумі.

З липня 2000 по грудень 2003 року Дзюбенко служив лісничим Смолівського лісництва Коростишівського лісгоспзагу. Потім його кар’єра різко змінила напрямок.

З грудня 2003 по червень 2004 року він був заступником директора з комерційної діяльності дочірнього підприємства «Будкомплектсервіс» ВАТ «Житомиринвест», а з червня 2004 по серпень 2008 року — його директором.

З березня 2011 по серпень 2014 року Олег обіймав посаду директора дочірнього підприємства «Новоград-Волинський лісгосп АПК». З серпня 2014 по листопад 2020 року Дзюбенко керував державним підприємством «Малинське лісове господарство».

Суспільно-політична кар’єра Олега Дзюбенка почалася з обрання у 2015 році депутатом Житомирської обласної ради VII скликання від партії «Європейська солідарність» за мажоритарним округом №61.

У 2020 році він був переобраний до облради VIII скликання, але вже за списком партії «Наш край» (№2 у списку, округ №7). На першій сесії новообраної ради 27 листопада 2020 року Дзюбенка обрали першим заступником голови Житомирської обласної ради. У червні 2021 року він очолив Житомирську обласну організацію партії «УДАР Віталія Кличка», вийшовши з «Нашого краю».

У квітні 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення, Олег добровільно мобілізувався. Він проходив службу в Житомирському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова.

У травні 2024 року його звільнили з військової служби в запас. З 9 травня 2024 року, у зв’язку з перебуванням голови облради Володимира Федоренка на військовій службі, Дзюбенко тимчасово виконує обов’язки голови Житомирської обласної ради.

Компромат

Основна публічна пляма на репутації Олега Дзюбенка пов’язане з його партійною приналежністю. У 2020 році він був обраний до облради від партії «Наш край» і спочатку очолював її фракцію.

У 2024 році міністерство юстиції України подало позов про заборону цієї партії, ґрунтуючись на інформації СБУ. Служба безпеки звинувачувала функціонерів партії у протиправній діяльності, спрямованій на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, поширення антиукраїнської пропаганди, заклики до насильницького повалення конституційного ладу та порушення територіальної цілісності України.

У червні 2024 року апеляційний адміністративний суд задовольнив позов Мін’юсту та заборонив діяльність партії «Наш край». Це рішення призвело до переходу депутатів від цієї фракції, включно з прибічниками Дзюбенка, до статусу позафракційних.

Однак 1 липня 2025 року Верховний Суд України задовольнив апеляційну скаргу партії та скасував рішення про її заборону, визнавши звинувачення безпідставними.

Незважаючи на реабілітацію партії в суді, саме зв’язок із політичною силою, яку держава намагалася заборонити за серйозними звинуваченнями, залишається негативним фактом у біографії політика.

Декларація

У березні 2025 року Олег Дзюбенко подав електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

У власності родини посадовця задекларовані об’єкти нерухомості, придбані переважно у 2018-2019 роках. Олег Дзюбенко має право безоплатного користування квартирою в селі Гамарня (64,8 м²), власником якої є Олена Дзюбенко.

Також він та діти мають право безоплатного користування квартирою в Житомирі (89,5 м²), що перебуває у власності його дружини.

Ще одна квартира в Житомирі (71,24 м²) перебуває у спільній частковій власності його дружини (50%) та сина Дмитра (50%). Земельну ділянку (526 м²) у селі Богданівка та квартиру в Житомирі (65,3 м²) належать родичам (Миколі та Олені Дзюбенко відповідно), але сім’я чиновника має право безоплатного користування ними.

Також зазначено об’єкт незавершеного будівництва — житловий будинок площею 154,4 м² на тій же земельній ділянці в Богданівці, що будується на праві власності Миколи Дзюбенка.

Із транспортних засобів задекларовано легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 2006 року випуску, який належить Куницькій, а Олег Дзюбенко користується ним на праві безоплатного користування.

Загальний дохід Дзюбенка за 2024 рік становив 795 тисяч гривень. Він складався з кількох джерел: заробітна плата в Житомирській облраді — 555,8 тисячі гривень; зарплата в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова — 184 тисячі гривень; виплати як військовослужбовцю від територіального центру комплектування — 53,8 тисячі гривень; разова виплата в 1000 гривень від профспілки; відсотки від банку — 298 гривень.

Його дружина отримала пенсію у розмірі 35 320 гривень.

У декларації зазначені готівкові кошти. У самого Дзюбенка — 81 тисяча гривень, у Куницької — 25 тисяч гривень та 16 тисяч доларів. Інформація про кошти на банківських рахунках у відкритій частині декларації відсутня, вказані лише реквізити банку («ПриватБанк»).