Археологи розповіли про давній акваманіл, який знайшли у Львові
Археологи розповіли про давній акваманіл, який знайшли у Львові

Археологи розповіли про давній акваманіл, який знайшли у Львові

Сучасна вулиця Сербська у Львові, зима 1941 року.

Фото Сергія Шиманського Середньовічний Львів, як відомо, був одним з центрів торгівлі та ремісництва.

Значну роль в міському середовищі відігравали ремісники – зокрема, гончарі, як місцеві так і іноземці.

Виріб одного з майстрів дійшов до наших днів практично неушкодженим.

Опис та історію знахідки археологи розмістили на сторінці Науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба” у facebook.

Мова йде про акваманіл (інша назва водолій), що був виявлений на вул.

Сербській, 3.

Нині будинок за цією адресою відомій громадськості і туристам як “фабрика шоколаду”.

Він був знайдений в заповненні колодязя серед матеріалу XV-XVI ст.

Зазвичай акваманіл (лат.

aquaemanalis, aqua — вода і manus — рука) – це був настільний рукомийник, який найчастіше виготовляли з глини або бронзи у вигляді фігурок реальних чи фантастичних звірів або птахів.

Їх робили пустотілими, з розкритими пащами чи дзьобами для зливу води, за ручку використовувався хвіст.

Посудина відома з античних часів, проте значного поширення набула в період Середньовіччя.

Початково акваманіли використовувались в церковному вжитку і служили для омивання рук під час літургій, пізніше – стали предметами побуту в феодальних (шляхетських) колах, головним чином при бенкетах.

Давній акваманіл, знайдений у ЛьвовіУ нашому випадку – це керамічна посудина (15,4х15,2х10,3 см) у вигляді стилізованого “голуба”, виготовлена з глини та прикрашена орнаментом в стилі ритування.

Голова птаха у формі носика для зливу, тулуб – кулеподібний, хвіст виконує роль ручки.

Сама істота стоїть на чотирьох ніжках, що, до речі, є найбільш незрозумілим, як для птаха.

Серед аналогій трапляється значна кількість бронзових акваманілів, тоді як керамічних у вигляді звірів та птахів не так багато.

Виготовив львівського водолія, скоріш за все, місцевий майстер, хоч не виключене і імпортне походження, адже Петровичівська кам’яниця з початку XVII ст належала міщанину вірменського походження.

Джерело матеріала
loader