«Трикілограмова перука з китайськими прикрасами стала для мене тяжчим випробуванням, ніж падіння з висоти», — Катерина Кухар про зйомки у фільмі «Віддана»

Нещодавно відбулася прем’єра довгоочікуваної фантазійної драми «Віддана», в якій зіграла відома українська прима-балерина Катерина Кухар.

Про перший досвід участі в повному метрі Катерина розповіла в ексклюзивному інтерв’ю ELLE.

UA: Хто і як вам запропонував долучитися до проекту «Віддана»?.

Катерина Кухар: Рік тому мені зателефонувала продюсерка фільму Надія Зайончковська й запропонувала зустрітися разом із режисеркою Христиною Сиволап.

Із першої секунди я помітила, як вони горять своєю справою, з яким захопленням розповідають про сценарій, героїв, локації, костюми та акторів.

Мені було дуже цікаво спробувати себе в кіно, але також важливо було розуміти свою героїню, відчути роль.

Тому перед зустріччю я прочитала сценарій, а після перемовин — книгу Софії Андрухович, яку взяли за основу сюжету фільму.

UA: Чому спочатку вагалися брати участь у зйомках?.

К.: У мене був дуже складний графік, на півтора року вперед розписані вистави, і я не могла пропустити ані дня репетиції.

Щоби зіграти цю роль, мені потрібно було на чотири дні поїхати до Чернівців, а там не було зали з потрібним балетним покриттям.

Це не дрібничка й не примха, це дуже важлива річ, оскільки артисти балету танцюють лише на спеціальному балетному лінолеумі.

Інше покриття не підходить через ризики отримати травму.

Але немає нічого неможливого: продюсери легко вирішили це питання, орендували залу, купили балетний лінолеум і таким чином у знімальні дні я не пропускала репетиції з балету.

А коли закінчилися зйомки, Film.

ua подарували балетний лінолеум хореографічній школі в Чернівцях.

Так що завдяки цій ситуації у місті з’явилася балетна зала (Сміється).

UA: Розкажіть про вашу героїню — яка вона?.

К.: Це акторка театру Ілюзіон.

Вона ­— партнерка шевальє Ернеста Торна.

І, як описано в романі, в неї були з ним досить складні стосунки.

Її походження достеменно невідоме, імовірно, в її жилах тече кров багатьох народів, і її магнетичний танець наповнений цим.

Але стосунки з Торном, я гадаю, були для неї досить токсичними.

Він маніпулював нею, тому що вони мали спільну дитину, і, звичайно, через часті гастролі вона не могла втекти від нього й жити своїм життям.

Моя героїня помирає за дуже дивних обставин.

UA: Чому сталася ця трагедія?.

К.: Я гадаю, що шевальє примушував її до тяжкої фізичної праці, і вона була досить виснажена й спустошена.

UA: Щоб зіграти цю роль, ви працювали з каскадером.

Розкажіть про сам трюк, як довго ви готувалися і з чого складалася ця підготовка?.

К.: Так, у мене було декілька репетицій із каскадером, який пояснював мені принципи роботи в повітрі.

Так як в мене є балетна координація, все було зрозуміло, а елементи трюків у повітрі давалися мені досить легко.

Однак вільне падіння з висоти до рук партнера потребувало репетицій, без них мені б не дозволили літати.

Якщо чесно, було трохи боляче спині: хребет травмується при падінні, нехай і на руки партнера, але все одно це відчутний удар.

UA: Які складнощі виникали при підготовці?.

К.: Я гадала, що будуть складнощі з трюками, але на знімальному майданчику я відчула боротьбу з перукою, яку спеціально для мене зробили майстрині.

Ця вишукана споруда з китайськими прикрасами важила три кілограми.

І втримати в себе на голові цю конструкцію було дуже важко.

Особливо під час сцени, коли моя героїня помирає й падає до рук Торна.

Коли ми це знімали, мені багато разів доводилося непритомніти і щоразу я мала поправляти цю перуку.

Це була найважча річ, яку я будь-коли тримала в себе на голові.

UA: Чи сподобався вам досвід зйомок у кіно і чи хотіли би ви знятися у головній ролі?.

К.: Це було б чудово! Я дійсно закохалася у світ кіно.

Дуже сподобалася атмосфера й люди, які працювали над стрічкою, і цей масштабний проект, вони справжні професіонали.

До екранізації були залучені фахівці з різних сфер діяльності: історики, костюмери, сценаристи й багато інших людей, які відтворили бель європ Австро-Угорщини та атмосферу на сучасній західній території України.

UA: Як прима-балерина ви звикли до розкішних костюмів і декорацій.

Як ви оцінюєте вбрання у «Відданій»?.

К.: Художником по костюмах була Леся Патока, вона створила справжню вишукану красу.

Кожна деталь одягу продумана й відтворює епоху, хочеться милуватися й вдягати такі витончені речі.

Із неймовірними тканинами, елегантними капелюшками з пір’ям, камінням — це все те, що полюбляють наші паняночки.

Тому я впевнена, що фільм стане цікавим для всіх, хто хоче насолодитися епохою, стилем, атмосферою і феєричним балом костюмів.

UA: Як ви встигаєте поєднувати балет, телебачення, а тепер і кіно?.

К.: Це дуже складно, але за власним прикладом я бачу, чим більше людина охоплює, тим більше вона встигає.

Головне для мене — правильно спланувати свій графік.

А ще важливо отримувати задоволення від того, що я роблю, а я дійсно його отримую.

UA: Які у вас лишилися враження після роману Софії Андрухович?.

К.: Мені дуже сподобалася друга глава про те, як Ангер варив своє духмяне мило.

Я чомусь уявляла квіти й речі, з якими він працював, коли намагався зробити для своєї жінки найкраще мило в світі.

Я уявляла цю духмяну пухнасту піну, і те, з якою любов’ю він пестив тіло своєї жінки, коли мив її.

Це дуже кольорові, емоційні, красиві моменти.

І ще мені запам’яталася шоста глава, де Стефа, яка безмірно любить Аделю, розлютилася на неї.

Вона стає колючим їжаком і прокручує в своїй голові біль, переживаючи в собі любов, ненависть і знову дружню любов.

Ця екранізація — яскравий приклад сильної жіночої дружби.

UA: Чим особисто для вас став фільм «Віддана»?.

К.: Це чудова романтично-фантазійна екранізація роману.

Вона розкриває як безмежну любов, так і палку ненависть.

Вона показує колорит українського народу і гарно демонструє епоху того часу.

Думаю, всім жінкам буде цікаво дізнатися якісь незвичні рецепти того часу, які актуальні й сьогодні.