Софіївка. До будівельних традицій Галицького передмістя
Софіївка. До будівельних традицій Галицького передмістя

Софіївка. До будівельних традицій Галицького передмістя

Фрагмент панорами Львова зі сторони Софіївки 20-ті роки ХІХ ст.

«Софіївка є складовою частиною розлеглого Галицького передмістя, що починається від Високого Замку, Гори Лева та Вовчої, оточує в південному керунку до сучасного Міського або Єзуїтського парку».

Будівельні традиції теренів Софіївки сягають давніх часів та чітко поділяються на два періоди:.

ХVІ-ХVІІІ ст.

– започатковуються духовні традиції теренів (його гіпотетична реконструкція грунтується на картографічних матеріалах, документальних та літературних джерелах планування, будівель та споруд);.

ХІХ-ХХ ст.

– формується львівська ансамблева забудови в умовах природного ландшафту (повністю донесена до наших часі).

З давніх-давен пагорб, укріплений Софіївським храмом, за своєю топографією слугував твердинею на підступах до Львова при Волоському шляху.

Фрагмент кадастрового плану Софіївки ХІХ ст.

«Починаючи з ХVІ ст.

та до половини ХVІІ ст., в часі нового буйного матеріяльного та культурного розвитку Львова, напливають до Львова чужеземні купці та ченці.

Вони нарівні з місцевим міщанством зазначають свій побут численними фондаціями: будовою монастирів, церков, костелів, великих світських будинків у середмісті і поза його мурами.

Зелена площа передмість… розростається на південь, схід і захід від середмістя в формі укріплених відокремлених одиниць та житлових будинків».

На топографічних схемах Жана Долтча 1750-1770 рр., Яна Ігнація Ду Дефі 1766 р.

та кадастровій карті зазначені терени Софіївки.

«За часів розвитку міста і добробуту міщанства, передмістя Галицьке являло собою прекрасний урізноманітнений образ.

На віддалі один від одного виднілись костели і церкви, двори магнатів, дворки і садиби багатих міщан і шляхти, доми предміщан, а побіч – млини і майстерні убогих ремісників, хати побудовані з лози та глини, розкидані по горбах на тлі зелені садів, виноградників та городів».

Костел Св.

«Аби залишити по собі вічну пам’ятку, [Софія Ганльова – львівська патриціянка] вибудовує в 1594 р.

В урочім гаю на Галицькому передмістю каплицю св.

Софії, своєї патронки.

З того часу околиця прибрала назву Софіївка.

В «Хроніці міста Львова» Томаш Юзефович нотує, що «не перетривала капличка страшного для Львова року 1672», коли в часах облоги вороги розташувалися на пагорбах Софіївки.

Вид на парк Кілінського та Софіївку.

В центрі школа Св.

Софії, поч.

ХХ ст.

«В 1775 р.

костел відбудували, але духовним центром довкілля він став за Яна Антонія Лукевіча, коли серед урочого букового гаю були впорядковані стежки і доріжки, відновлені споруди храму та будинків.

Лукевіч започаткував доброчинний фонд на утримання костелу, а також на користь дівчат-сиріт.

З тих часів при ньому виникає цілий комплекс споруд, пов’язаний з доброчинною діяльністюЮ а також зворушлива традиція, прикрашати святиню скромними польвими квітами-блаватами та колоссям».

Доброчинний фонд діяв до 1853 р.

У 1841 році починається наступний будівельний період в історії забудови Софіївки.

Створюється ансамбль комплексної одночасової забудови елегантних вілл та доброчинних закладів.

Завершується він з проведенням електричного трамваю по вул.

Софії у 1894 р.

Трамвай на вул.

Святої Софії (зараз вул.

І.Франка), 1890-ті рр.

Архітектори Тальовський, Червінський та Вітольд Долинський формували образ сучасної Софіївки.

Присмак екзистенціоналізму принаджував сюди творчу молодь.

Творити тут було модно, жити – престижно.

Надзвичайно цікавим елементом віллової забудови є система малих садів – це безліч прийомів садово-паркового мистецтва загосподарення житлових територій міського середовища.

Такий ідеальний спосіб використання неужитків (в минулому розробок та копалень) – не поодиноке явище у Львові.

Фасад храму Св.

Софії фото 2015 р.

Але, як і впродовж попередніх віків, духовною твердинею та архітектурною домінантою довкілля є костел св.

Софії, який формує образ цілого району.

Валентина ФЕДИК.

При підготовці статті використано публікації Станіслава Рахвала, Юзефа Бялині-Холодецького та Олени Степанівни.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_857.td-a-rec-img img{.

Loading...

Джерело матеріала
loader