Тролейбуси «Киянки» на вулицях Львова

У попередньому матеріалі «Фотографії Старого Львова» розповіли про історію створення і експлуатацію у Львові тролейбусів МТБ-82Д.

Сьогодні поговоримо про наступне покоління тролейбусів Львова – машини, виготовлені на Київському заводі електротранспорту імені Дзержинського.

Тролейбус ЛК-5 № 4 на Хрещатику.

Такі тролейбуси у середині 1930-х років збирали на Київському трамвайному заводі ім.

Домбаля (потім – Київський завод електротранспорту).

Тролейбусний рух у Львові розпочався у листопаді 1952 року – пасажирська експлуатація розпочалася 27 листопада того ж року.

Спочатку на єдиному тролейбусному маршруті Львова № 1 «пл.

Міцкевича – Залізничний вокзал» працювало 4 тролейбуси МТБ-82Д, іще один пасажирський тролейбус цієї ж моделі знаходився в резерві, а в якості службової машини до Львова із Харкова передали старий тролейбус ЯТБ-4.

Загалом у 1952 – 1960 році до Львова із заводу імені Урицького в місті Енгельсі Саратовської області надійшло 67 машин МТБ-82Д.

На початку 1960-х років випуск цієї моделі в Енгельсі припинився, а до Львова почали постачатися тролейбуси «Київ – 2» виробництва Київського заводу електротранспорту імені Дзержинського.

Тролейбус ТБЕ-С виробництва Київського заводу електротранспорту імені Ф.

Дзержинського на Хрещатику.

1959 рік.

Ці тролейбуси виготовляли за технічною документацією Сокольницького вагоно і автобусоремонтного заводу (СВАРЗ) у Москві.

Вперше складанням тролейбусів Київський завод електротранспорту (на той час – Київський трамвайний завод імені Т.

Домбаля) займався іще до Другої світової війни – тут збирали тролейбуси ЛК-5, які відкривали тролейбусний рух в Києві 5 листопада 1935 року.

Підготовкою до виробництва тролейбусів ЛК-5 займався зокрема інженер Сергій Олексійович Ребров (1903 – 1982) – він опановував новий вид електротранспорту в Москві, а потім викладав будову тролейбусів на курсах водіїв та експлуатаційників у Києві.

Із 1931 року С.

Ребров паралельно до інженерної роботи займався науковою і викладацькою в Київському політехнічному інституті, тут він очолив кафедру.

Є автором низки підручників із електротранспорту, в тому числі розробив методику обчислення електроспоживання тролейбусами.

У часи виробництва перших тролейбусів Київський трамвайний завод імені Т.

Домбаля очолював С.

Ребенок, а головним інженером був В.

Венеракі – один із конструкторів тролейбусів «Київ», головний інженер Київського заводу електротранспорту в 1960-х роках.

До виробництва тролейбусів Київський завод електротранспорту повернувся у кінці 1950-х років: справа в тім, що протягом 10 повоєнних років тролейбусний рух відкрився у п’яти українських містах – Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Севастополі та Львові.

Тролейбусів виробництва Заводу імені Урицького бракували, отож у Києві повинні були думати про виробництво власного тролейбуса.

Спочатку тут за готовими кресленнями проводили складання ТБЕ-С за кресленнями Сокольницького вагоно- і автобусоремонтного заводу (СВАРЗу) в Москві – перші такі машини були виготовлені влітку 1958 року.

Загалом КЗЕТ виготовив 19 тролейбусів ТБЕ-С.

Тролейбус-прототип 2Т, розроблений і виготовлений силами КЗЕТу.

Його конструкція виявилася невдалою через великий передній звис і відсутність підсилювача керма.

1959 р.

Фото із архіву Київського музею історії транспорту.

У листопаді 1958 року Київський завод електротранспорту очолює 42-річний інженер Григорій Гнатович Іжеля (1916 – 1980), який у 1941 році закінчив Ленінградську суднобудівну академію і працював на оборонних заводах, у тому числі і на «Арсеналі».

Під керівництвом Г.

Іжелі у 1959 році на КЗЕТі йде розробка власної моделі тролейбуса 2Т (двовісний тролейбус) – проектуванням керує В.

Серьогін, у ньому беруть участь інженери А.

Баннік, В.

Пигін, Б.

Венеракі (у 1960-ті – головний інженер КЗЕТу) та І.

Тролейбус-прототип 2Ту, удосконалений варіант тролейбуса 2Т.

Під № 419 експлуатувався у Києві.

На основі конструкції цієї машини розроблено серійну модель КТБ-1 («Київ-2»).

1960 р.

Фото із архіву Київського музею історії транспорту.

Нажаль, нова модель тролейбуса практично повністю успадкувала застаріле електричне обладнання від тролейбуса МТБ-82Д, проте вона мала більш легкий кузов.

Київські конструктори багато попрацювали над ергономікою тролейбуса – він отримав двоє широких ширмових дверей по 1,4 м.

Значно більшими стали вікна салону.

Тролейбус-прототип 2Т виявився невдалим через великий передній звис кузова і відсутність підсилювача керма.

Після випробовувань навесні 1960 року його було повернуто на завод для доопрацювання.

Серійний тролейбус КТБ-1 («Київ – 2») у Києві.

1961 р.

На КЗЕТі досить швидко усунули основні недоліки тролейбуса і створили прототип 2Ту із коротким переднім звисом.

Його випробовування були успішними, отож як КТБ-1 (Київський тролейбус, перша модель) або «Київ – 2» його було запущено у серію восени 1960 року.

Салон серійного тролейбуса КТБ-1 («Київ – 2»), вигляд в хвостову сторону.

Салон серійного тролейбуса КТБ-1 («Київ – 2»), вигляд в сторону кабіни.

Перші тролейбуси «Київ-2» (КТБ-1) мале складне скління кабіни водія, яке складалося із чотирьох елементів.

Приблизно із 1962 року в конструкцію скління кабіни було внесено зміни – замість чотирьох елементів почали використовувати тільки два.

На початку тролейбуси «Київ – 2» виготовляли лише для Києва, але потім географія постачання тролейбусів «Київ – 2» була розширена на інші міста України.

У 1962 – 1963 роках Львів отримав 33 тролейбуси моделі «Київ – 2», які отримали деповські номери 68 – 100.

Тролейбус «Київ – 2» № 81 долає підйом на вулиці Адама Міцкевича у Львові.

Це пізня модифікація із склінням кабіни із двох елементів.

Нижче – тролейбус «Київ – 4», який на вигляд відрізняється від попередньої моделі тільки малим переднім маршрутовказівником.

1971 р.

Автор фото – Гаральд Нейзе.

Для пасажирів тролейбус «Київ–2» був значно комфортнішим, а ніж МТБ-82Д – салон тролейбуса був із трьохрядним розташуванням сидінь – по лівому борту тролейбуса були розташовані двомісні крісла-диванчик, а по правому – одинарні напівм’які сидіння, загалом в машині було 30 місць для сидіння.

Прохід між сидінням у салоні був ширшим, на стелі було передбачено два повздовжні поручня для стоячих пасажирів.

Завдяки широким дверям прискорювалася посадка-висадка.

Більші, а ніж у МТБ-82Д, вікна салону покращували оглядовість для пасажирів.

Тролейбус «Київ – 2» № 92 у кінці 1970-х років працював в ролі технічної допомоги.

Фото зроблене 28 березня 1977 р.

Автор фото – Ааре Оландер.

В той же час, тролейбус «Київ–2» успадкував низку недоліків, притаманних МТБ-82Д, зокрема непропорційно велику кабіну водія, отож «Киянка», як називали тролейбус «Київ-2», могла перевозити не більше 65 пасажирів.

Найбільшими недоліками машини була застаріла уже на початок 1960-х років неавтоматична реостатно-контакторна система керування тяговим приводом, тотожна тролейбусу МТБ-82Д.

Педальний контролер водія мав 11 ходових і 3 гальмівні позиції.

Електрична система управління привідним електродвигуном вимагала у водія віртуозного володіння ходовою педаллю і постійної концентрації уваги, адже час включення кожної із 11 позицій (крім 8-ої та 11-ої) був строго лімітований – якщо він був перевищений пускові реостати могли перегрітися і вийти із ладу.

Через відсутність підсилювача керма, управління тролейбусом потребувало значних фізичних зусиль.

Ахілесовою п’ятою тролейбуса «Київ-2» була недостатня міцність і жорсткість металоконструкції кузова.

Прототип тролейбуса «Київ – 4», експлуатувався в Києві під № 492.

1963 р.

Фото із архіву Київського музею історії транспорту.

У 1962 році було запропоновано модернізувати електропривод тролейбуса «Київ-2»: на машини планували встановити контролер від чеського тролейбуса «Skoda 8Tr» і більш потужний електродвигун.

Така модифікація тролейбуса отримала назву моделі КТБ-С, але у серію не була запущена.

Салон тролейбуса «Київ – 4».

Фото із архіву Київського музею історії транспорту.

У 1962-1963 рока конструкторське бюро Київського заводу електротранспорту створює конструкторську документацію для двох моделей тролейбуса – «Київ – 3» та «Київ – 4».

Назву моделі «Київ – 3» отримали модернізовані на КЗЕТі тролейбуси ТБЕ-С, а модель «Київ – 4» стала модернізованим варіантом тролейбуса «Київ – 2» із цілою низкою змін у механічному обладнанні.

Силове електричне обладнання, нажаль, залишилося без змін.

Нова модель тролейбуса пішла у серійне виробництво в 1964 році.

У неї був стійкіший і міцніший кузов.

До Львова тролейбуси «Київ – 4» постачалися у 1960 році – було доправлено 30 таких машин із деповськими номерами 150 – 179.

Тролейбус «Київ – 4» на площі Адама Міцкевича у Львові.

Ця машина виготовлена у 1966 році і має малий передній маршрутовказівник.

Фото 1971 року.

Цікава історія появи тролейбуса моделі «Київ-5ЛА» – прототип цього тролейбуса був виготовлений на вагоноремонтному заводі в Баку на базі кузова львівського автобуса ЛАЗ-695 перших років випуску і електрообладнання тролейбуса МТБ-82Д.

Цей тролейбус отримав назву моделі БТЛ-62 і експлуатувався в Баку.

Про новий тролейбус довідалися на Львівському автобусному заводі, фахівці ЛАЗу виїхали до Баку, щоб вивчити його конструкцію.

Між ЛАЗом і Бакинським трамвайно-тролейбусним управлінням було досягнуто угоди про передачу кустарного тролейбуса БТЛ-62 до Львова.

Тут, в умовах конструкторського бюро заводу був підготовлений проект серійного тролейбуса на базі автобусного кузова ЛАЗ-695.

Хоча тролейбус і успадкував електрообладнання МТБ-82Д, за рахунок меншої ваги кузова він виявився швидкісним і маневреним.

Уряд УРСР дав дозвіл на запуск тролейбуса ЛАЗ-695Т «Дружба» в серію.

Тролейбуси «Київ – 4» у Львові експлуатувалися до кінця 1970-х років.

На цьому фото тролейбус «Київ – 4» № 160 і тролейбус «Skoda 9Tr» № 188 на вулиці Тролейбусній.

23 березня 1977 року.

Автор фото Ааре Оландер.

У 1963 році Львівський автобусний завод виготовив партію тролейбусів ЛАЗ-695Т – вони надійшли до Львова (50 машин) і до Баку.

Проте, Львівський автобусний завод був зайнятий виробництвом автобусів, отож складання нової моделі тролейбуса за ініціативи Г.

Іжелі було передано на Київський завод електротранспорту – тут вони виготовлялися під брендом «Київ-5ЛА» паралельно до машин «Київ-2» – потужності кузовного виробництва на КЗЕТі були невеликі.

Загалом Київський завод електротранспорту виготовив 75 тролейбусів моделі «Київ-5ЛА», зокрема саме ці тролейбуси у 1964 році відкривали тролейбусний рух в Чернігові.

Згодом виробництво тролейбусів на базі кузовів автобусів ЛАЗ-695 було передано в Одесу на місцевий автоскладальний завод, тут вони виготовлялися під назвою «ОдАЗ-695Т».

Загалом було виготовлено 476 машин.

«Киянка» № 163 та тролейбуси «Skoda 9Tr» у тролейбусному депо Львова.

23 березня 1977 року.

Автор фото Ааре Оландер.

Нажаль, епоха тролейбусів «Киянок» у Львові тривала біля 15 років – із 1962 року до кінця 1970-х років.

Тролейбуси «Київ – 2» із першої партії почали виводити із пасажирської експлуатації уже в першій половині 1970-х років одночасно із старими тролейбусами МТБ-82Д після того, як до Львова почалося масове постачання чеських тролейбусів «Skoda 9Tr».

Так само на початку 1970-х років у Львові вивели із експлуатації невдалі за конструкцією тролейбуси ЛАЗ-695Т – їх основними вадами була невисока міцність кузова та вузькі двері салону, які утруднювали посадку-висадку пасажирів.

Відомо, що один тролейбус «Київ-2» у Львові був переобладнаний у технічну допомогу і використовувався для буксирування несправних тролейбусів наприкінці 1970-х років.

Тролейбус «Київ – 4» 5-го маршруту на вулиці Костомарова.

1971 р.

Автор фото – Гаральд Нейзе.

Що ж до тролейбусів «Київ-4» то вони пішли із львівських вулиць протягом другої половини 1970-х років – судячи із фото Ааре Оландера, зроблених у 1977 році, у той рік на маршрутах іще працювала певна кількість «Киянок».

Тролейбус ЛАЗ-695Т, який на КЗЕТі випускався як «Київ – 5ЛА».

Фото зроблене у 1969 році у Львові на вулиці Любінській.

Автор фото – Дмитро Матушкін.

Хоча протягом 13 років (1958 – 1971) Київський завод електротранспорту імені Ф.

Дзержинського виготовив 1556 тролейбусів під брендом «Київ», нажаль, жодного тролейбуса «Київ – 2» чи «Київ – 4» не зберіглося ні у Львові, ні загалом в Україні.

По одному тролейбусу «Київ – 2» і «Київ – 4» є у музеї електротранспорту Москви, але це неходові машини, які надійшли із Запоріжжя та Кропивницького, причому в Кропивницькому тролейбус «Київ – 4» із деповським № 204 перебував на балансі як технічна допомога до 2008 року.

Тролейбус КТГ-1 № ТГ-010 у Львові використовувався в якості ремпункту на вулиці Ангеловича.

14 травня 1998 року.

Зазначимо, що із 1972 року і до початку 1990-х років Київський завод електротранспорту виготовляв лише вантажні тролейбуси під брендом КТГ.

У 1972 – 1990 роках завод виготовив 1445 вантажних тролейбусів, які працювали у 120 містах України, у тому числі і у Львові.

Наразі усі львівські тролейбуси КТГ списані, проте один іще зберігся – нині він знаходиться на території тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс».

Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ.

Перелік джерел інформації.

Бейкул С.

П., Брамський К.

Київський трамвай.

До сторіччя із дня пуску в експлуатацію.

1892 – 1992./ Бейкул С.

П., Брамський К.

– Київ: Будівельник, 1992;.

Брамський К.

Розвиток українського тролейбусобудування.

/Брамський К.

// Нариси із історії природознавства і техніки.

– 2011.

Випуск 46;.

Ребров С.

Устройство и техническая эксплуатация троллейбусов./ Ребров С.

– Київ: Будівельник, 1966 – 303 с.;.

Тархов С.

Історія львівського трамвая./ Тархов С.

– Львів: Фенікс ЛТД, 1994.

Використано світлини із архівів Костя Козлова та Ааре Оландера та сайту «Міський електротранспорт».