Неперевершена сімка героїв українських казок

Кажуть, коли Ейнштейна запитали, як виростити дитину розумною, він відповів: «Читайте дітям казки».

Усе точно, адже казки – чудовий тренажер уяви, ідеальна модель світу і найкраща форма світосприйняття.

То які казки читатимемо? Свої рідні, українські.

Навіть не з почуття національної гордості, а тому що в наших казках є унікальні, неповторні герої.

Неперевершена сімка.

Котигорошко, силач, який одним ударом булави долає Змія і звершує ще з десяток подвигів.

Виходить, Котигорошко – український Геракл? Є й така версія.

Та Геракл – герой міфічний, а наш Котигорошко має реального історичного прототипа.

У польських середньовічних хроніках періоду Нестора Літописця є згадка про Катишка, селянина-орача, діда першого князя Польщі.

До слова, коли кажуть «за царя Гороха», мають на увазі саме часи Катишка-Котигорошка.

Витесав дід з колоди хлопчика, поколисала його баба, сповила, а на ранок знайшла у колисці живе маля.

Наче так само, з колоди, зробив старий столяр собі синочка в казці про Піноккіо.

Але що Піноккіо – хлопчик як хлопчик.

А Івасик-Телесик – диво, не дитина: і мамин помічник, і батькова опора, і годувальник.

Та ще й змієборець: он же як вправно обдурив Змію, занапастив Зміївну і втік від неї верхи на гусеняті!..

Пан Коцький.

Багато є у світі казок про тварин, але про такого розумецького хитромудрого кота, як наш Пан Коцький, ніде немає.

Він наче ніде й словом не збрехав, а всіх затуманив і собі тепленьке місце виторгував.

Хитрюга! А починалося ж усе для нього геть недобре – жив собі кіт, постарів, з двору його прогнали… Нічого, вуса розправив, лапкою вмився і влаштувався цілком пристойно.

Втім, а ваш домашній кіт хіба не такий самий кмітливий і винахідливий?..

Казковий чарівник виглядає, як… А коли він ніяк не виглядає? Зовсім-зовсім? Ніде його не видно, не має він ні рук, ні ніг, а чудеса творить.

У нас є такий, зветься Видимо-Невидимо, він з казки про пана й лакея.

Він, може, й не найвсемогутніший, але обідом завжди нагодує, і після обіду прибере.

І від доброго хазяїна ні на крок не відіб’ється.

От що робили європейські казкові принцеси, коли їм було по сім рочків?.

А наша дівка-семилітка, маленька дівчинка, як на сьогоднішні часи, то першокласниця, своїм розумом і кмітливістю врятувала батька від несправедливого суду і братової кривди.

Вона розгадала непрості загадки, що дав її батькові суддя, аби залагодити його суперечку з багатим братом.

Придумала мала, як ні йти – ні їхати, ходити ні вбраній, ні голій, з подарунком і без.

Хто б іще так зумів?.

Кобиляча Голова.

Ніде у світі немає казки з таким чудернацьким страховиськом.

Кобиляча Голова – вона і є просто кобиляча голова, без рук і без ніг.

Зустрітися з нею не так-то просто, хіба як хтось випадково на неї натрапить.

Задарма вона нікого не лякає, ні на кого знічев’я не нападає.

Усього лишень і вимагає від людини, щоб та була чемною і не лінувалась.

Хто послухає – того винагородить, а хто ні – той хай начувається.

У казці про дідову дочку й бабину дочку Кобиляча Голова жорстоко покарала бабину дочку за лінощі та нечемність.

Залізоноса Баба.

Залізоноса – сама чортова мати.

За віком вона стара-стара, з виду страшна-престрашна, ще носище такий довгий, що коли голову схиляє, носа в землю впинає.

І ніс – справді залізний… Така от красуня! Але Залізоноса баба не злюща, не підступна, уміє і пораду дати доречну, і допомогти, де треба — промовчить, коли треба — наставить.

Головне – не бути з нею нечемою, такого вона нікому не подарує.