Пластовий курінь «Лісові Чорти» у Львові: назва та початки діяльності
Пластовий курінь «Лісові Чорти» у Львові: назва та початки діяльності

Пластовий курінь «Лісові Чорти» у Львові: назва та початки діяльності

Перша мандрівка «Лісових Чортів».

На скелях біля с.

Липень 1922 р.

У липні 2022 р.

минає 100 років від заснування пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові.

Упродовж 20–30-х рр.

ХХ ст.

його члени брали активну участь у громадському житті Львова та Галичини.

Це проявилося у проведенні мандрівок для молоді, організації стаціонарних та мандрівних таборів, впорядкуванні могил Українських січових стрільців, вояків Галицької армії, постановці театральних вистав, різного роду святкувань тощо.

Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».

Серед членів куреня були такі відомі діячі як Богдан Кравців, Роман Мармаш, Степан Охримович, Михайло Пежанський, Григорій та Петро П’ясецькі, Роман та Юрій Шухевичі, Степан Щуровський та інші.

Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».

Уперше про «Лісових Чортів» стало відомо у 1922 р.

Гурток з такою назвою, до якого входили пластуни з львівського та інших пластових кошів взяв участь у двох мандрівках у Карпатах.

Северин Левицький та митрополит Андрей Шептицький на пластовій оселі «Сокіл».

1930 р.

Перша мандрівка відбулася 7–14 липня 1922 р.

Вона проходила по маршруту Стрий – Борислав – Урич – Розгірче – Бубнище – Болехів.

На той час члени гуртка зазначали, що їхнім першочерговим завданням було проведення мандрівок «чудовими околицями нашої країни».

Серед учасників цієї мандрівки були: Ярема Весоловський (псевда: «Цісар», «Люципер де Люфтлінія»), Володимир Мурський («Мурмурандо»), Степан Салик («Санче де Ґросльох»), Петро Козицький («Мунешті»), Богдан Кравців («Галайда», «Поет диких скель»).

Саме під час цієї мандрівки з’явилася назва майбутнього куреня.

«Гей-гу, гей-га» – перша сторінка видання пластового куреня «Лісові Чорти».

Львів, квітень 1927 р.

Ось що з цього приводу писав у своїх спогадах Ярема Весоловський: «Дорога до Розгірча вела через верх, що на мапах його зазначено як «Попцове» (в[исота] 746 [м]), хоч зустрічні бойки не знали цієї назви, а тільки «Трикіпці».

Дальша частина дороги верхами в напрямі на Розгірче не була дуже приємна, пішов рясний дощ, було холодно і вітряно.

Все таки ми вирішили не зупинятися і не розбивати табору, а йти далі в негоду аж до печер Розгірча.

І так ми добилися до Розгірча.

По коротких оглядинах скель, куди менших, до речі, ніж у Бубнищі, ми почали розтаборюватися, палити вогнище, сушити одяг та варити вечерю.

Перед печерою була велика каменюка, на неї виліз Галайда (Б[огдан] Кравців) і почав виголошувати свої вірші.

Мабуть, тоді він теж і дістав своє друге порекло «Поет диких скель».

І приблизно в часі рецитації Галайди вийшла з лісу від сторони ріки Стрий стара бабуся, що несла на плечах у плахті назбирані в лісі патики і ріщя, щоб занести їх домів, до села.

Селяни-бойки в тому часі і в тих околицях були дуже вбогі і дуже часто не мали власного палива, навіть щоб тільки заварити страву, бо всі ліси і посілості були в руках жидів і польських дідичів.

І ось ця бабуся, побачивши несподівано таких окапелюшених людей чи з’яв, налякалася вельми, почала христитися і щось там зі страху бубоніти, а свої відмолювання закінчила, називаючи нас лісовими чортами».

Ця подія сталася ввечері 11 липня.

Перша сторінка статуту пластового куреня «Лісові Чорти».

Друга мандрівка «Лісових Чортів» тривала з 22 липня до 6 серпня.

Пластуни (всього учасників 13 осіб) пройшли по такому маршруту: Львів – Підлюте – Скит Манявський – Надвірна – Яремче – Жаб’є – Ясенів – Пістинь – Коломия.

Серед нових пластунів були: Петро П’ясецький («Пікусь»), Юрій П’ясецький («Балам-Балам»), «Капітула», Роман Мармаш («Мармарош-Шіґет»).

Михайло Пежанський.

Степан Салик – «Сальче».

Після цього, до 1925 р.

«Лісові Чорти» як окрема структурна одиниця не проявляли активної діяльності, будучи розкиненими по різних пластових установах та гуртках.

Єдине, на що вони спромоглися – це була участь у першій обласній пластовій зустрічі на «Писаному Камені» біля Косова (тепер – Косівський р-н Івано-Франківської обл.), яка відбулася 12–14 липня 1924 р.

Керував нею Северин Левицький.

За наказом Верховної пластової команди (ВПК) (обрана на Верховному пластовому з’їзді 14 квітня того ж року), 12 липня о 1200 на пункті «1222» вишикувалися пластові полки зі Львова, Стрия, Станіславова (Івано-Франківська), Перемишля, Тернополя, Золочева, Яворова, Калуша та інших міст.

Всього на зустріч прибуло близько 100 представників.

«Лісових Чортів» представляли Богдан Кравців, Петро П’ясецький та Роман Мармаш.

У 1925 р.

гурток «Лісові Чорти» був реорганізований у курінь з однойменною назвою.

Ярема Весоловський – «Ярко І».

Досить вдало про напрямки діяльності куреня писав у своїх спогадах один із пластових керівників того часу Северин Левицький («Сірий Лев»): «3-й курінь УУСП «Лісові Чорти» – був найміцнішим курінем УУСП, визначався працею при організації таборів (Сокіл) і виробив у своєму житті багато окремих звичаїв та церемоній, створив багато пісень, що стало згодом зразком для наслідування.

Курінним був студ[ент] техн[іки] Ярема Весоловський.

Курінь провадив головну організаторську працю серед пластунів львівського коша і О[кружної] П[ластової] К[оманди] Львова».

Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».

У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові зберігся недатований рукописний оригінал статуту, написаний фіолетовим чорнилом.

Він призначався для внутрішнього користування.

Статут складався з 19 параграфів.

У першому параграфі зазначалося: «Назвою цілої орґанізації є назва «Кодло Лісових Чортів»«; другому: «Цілею Л[ісових] Ч[ортів] є уладжування прогульок, рухомих і сталих пластових таборів та орґанізування курсів і взірцевих таборів в ціли теоретичного і практичного вивчення прогульково-таборового знання»; п’ятому: «Відзнакою Кодла Л[ісових] Ч[ортів] є яструбяче перо, заткане по лівій стороні капелюха, приписана гурт[кова] хоруговка і евентуальні відзнаки, які зістануть ухвалені».

Андрій СОВА.

Джерела та література:.

Левицький С.

Український Пластовий Улад в роках 1911–1945 у спогадах автора.

(Причинки до історії Пласту).

– Мюнхен, 1967.

– 136 с.

Лісові Чорти: їх життя і буття.

Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх шістдесятиріччя.

– Вашингтон–Нью-Йорк–Торонто, 1983.

– 230 с.

Сова А.

З історії української вексилології: прапор пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові // Знак.

Вісник Українського геральдичного товариства.

– Львів, 2007.

– Грудень.

– Чис.

– С.

Лісові Чорти: їх життя і буття.

Книга друга.

Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх вісімдесятп’ятиліття.

– Львів–Нью-Йорк, 2010.

– 364 с.

Альманах 100-ліття Пласту: до 100-ліття українського скавтінґу.

– Нью-Йорк–Торонто–Львів: Видання Головної Пластової Булави, 2012.

– 888 с.

Джерело матеріала
loader