/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2Fe9a0c61b169d67a7d984490639025631.jpg)
У деокупованих містах громади об’єднуються та висаджуюють сади
Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 8 років та 135 днів. За цей час ми опублікували вже 19350 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.
У деокупованих Бучі, Ірпені та Бородянці висадили декоративні сади з деревами та квітучими рослинами. До проєкту «Сади» за ініціативи ГО «Місто-сад» долучилися місцеві жителі, які, попри негоду, садили рослини як символ життя, незламності та відновлення.
«Війна забрала у багатьох українців найцінніше: близьких, рідних, спокій та відчуття безпеки у власному домі. Не забрала вона тільки віру у перемогу, яку всі ми наближаємо кожного дня. Схід і Південь досі частково окуповані, але Київська область, завдяки надзусиллям ЗСУ, сьогодні вільна. Ми б не були українцями, якби одразу не почали прибирати й відновлювати те, що зруйновано окупантом. Окрім інфраструктури та будинків, частково знищена й неймовірна природа Київщини і чим швидше її буде відновлено – тим швидше розквітне наша країна після жахливих подій», – розповідає менеджерка проєкту Ліна Дорошенко.
Мешканці Бучі прожили в тимчасовій окупації з 27 лютого до 31 березня, нескорений Ірпінь тримався з 5 до 28 березня, а Бородянка – з 26 лютого до 2 квітня.
Мета проєкту, за словами Ліни Дорошенко – повернути життя на деокуповані території, підняти моральний дух, об’єднати громаду навколо благоустрою своєї домівки.
Над головами літають ракети, лунають звуки повітряної тривоги, зникає тепло, освітлення, зв’язок, але люди гуртуються навколо спільного заняття – висадки рослин поруч зі своїми будинками. Для когось це стало елементом психологічної розрядки, для когось – способом зробити свій внесок у відновлення країни.
Малі сади, які висаджує громадська організація разом з місцевими жителями під час війни, стануть прикладом зміцнення громади та символом відновлення життя та збереження пам’яті про тих, хто захищав українську землю від окупантів та працював задля нашої Перемоги. Навесні ці сади зацвітуть і кожен зможе милуватися їх красою. Місцеві жителі, зі свого боку, пообіцяли доглядати за рослинами та забезпечувати полив.
Рослини були підібрані та скомпоновані невипадковим способом: у Бучі, як символ незламності та життя, висадили бузковий, у Бородянці – калиновий, а у Ірпені – кизиловий гаї.
Висадці передувала тривала наукова робота й врешті було вирішено застосувати класичний прийом одночасного цвітіння, що характерний для українських садів і парків.
Наприклад, у Бучі поєднали сорти бузків незвичних кольорів – жовті та блакитні, та символічні сорти – «Леся Українка» і «Богдан Хмельницький». Композицію доповнюють бузина з декоративним листям та глід.
У Бородянці команда «Місто-сад» заснувала калиновий гай, як символ відновлення та продовження життя. Це сад колекційного типу (Viburniarium), де забезпечується послідовне цвітіння трьох духмяних різновидів калин. Також у композицію включено вербу, декоративний глід та незвичайну строкату бузину з червоними ягодами. А особливим акцентом є український бароковий сорт яблуні «Видубецька плакуча».
У Ірпені був створений кизиловий гай, основу якого складають столові сорти кизилу з жовтими, рожевими, червоними та чорними плодами. Їх доповнюють екзотичні сорти дерену, а також дерен японський (Cornus kousa) – дерево з рясними білими квітками, червоними їстівними плодами та графічною формою крони.
До висадки, окрім місцевих жителів, долучилися українські ветерани. Зокрема в Бородянці, де сад знаходиться поруч з Меморіалом пам’яті загиблим від російських загарбників. Залучення ветеранів до висадки рослин, ще з часів Другої світової, вважається однією з дієвих форм реабілітації, терапії та реінтеграції військових. Також висадка рослин у одному з найбільш постраждалих районів Бородянки символізує те, що життя перемагає смерть.
