Діти-годувальники. Як керівники центрів харчування КНУ задіяли родичів у схемі постачання продуктів

Ректор Володимир Бугров обіцяв провести аудит діяльності в частині закупівель під час вступу на посаду, проте ці компанії продовжують отримувати контракти від університету. КНУ - один з найпрестижніших і найдорожчих вищих навчальних закладів України. Студенти платять за навчання до 71 тис грн за рік.

Приміщення університетських їдалень КНУ могли би бути передані в оренду приватним компаніям, обраним на основі прозорих тендерів. Тоді б вони діяли за законами вільного ринку і підпорядковувались би законам і правилам, як і всі інші заклади громадського харчування. Адже більшість людей, що там харчується – повнолітні, це не спеціалізоване харчування дітей у школах чи дитячих садочках. Тоді керівництво навчального закладу могло б зосередитись на навчальних процесах, а журналістам і органам, що контролюють бюджетні витрати, не було б діла до роботи цих закладів. Натомість університет щороку закуповує продукти харчування на десятки мільйонів гривень – через Центри харчування КНУ №1 та №2. Минулого року КНУ закупив продукти харчування на 18,7 млн грн, а у 2023 році кошторисом передбачено близько 42 млн грн. Директоркою першого центру є Людмила Самофалова, другого - Надія Колесник. Вони очолюють центри харчування понад десять років.

І, як виявилося, частину з цих коштів освоює кілька пов’язаних між собою фірм. Також у компаніях, які отримували замовлення від КНУ, працевлаштовані родичі керівниць Центрів харчування КНУ ім. Шевченка.

Мільйонні тендери своїм

Відповідно до інформації з електронної системи публічних закупівель Prozorro, одним з найбільших постачальників продуктів харчування для університета є ТОВ “Сіос Плюс”.

У 2022 році ця фірма отримала більше 20 тендерів на суму понад 4,5 млн грн. Левова частка з яких – це закупівлі без використання електронної системи. В цьому році ВУЗ вже закупив у “Сіос Плюс” продукції на суму понад 1,2 млн грн.

“Сіос Плюс” торгує багатьма продуктами: починаючи від чаю та круп, закінчуючи молоком, м’ясом і фруктами. Загалом у 2020 - 2023 роках фірма брала участь в понад 55 тендерах і торгувала лише з університетом Шевченка. І здається, що компанія була створена для торгівлі саме з КНУ ім Шевченка. Про це свідчить щонайменше один красномовний факт - фірма була зареєстрована у грудні 2019 року і вже за місяць виграла тендер від університету на постачання яєць.

Інша фірма, яка привернула увагу через те, що торгує переважно з КНУ ім Шевченка - ТОВ “Онікс Клуб”. Компанія зареєстрована у жовтні 2019 року і тоді ж подала свою першу пропозицію. У січні 2023 року університет уклав з фірмою великий договір на закупівлю м’яса на більше півмільйона гривень.

Ще дві компанії, які мали найбільші суми контрактів на постачання продуктів харчування КНУ у 2022 році - приватне підприємство “Компанія Алсі” та ТОВ “Інкометрейд”. Теж фірми з “орбіти” директорів центрів харчування університету.

У 2022 році “Інкометрейд” отримала 25 контрактів КНУ на суму майже 5 млн грн. А з 2017 року фірма встигла підписати близько 70 контрактів з університетом на постачання овочів, м’яса, напоїв, макаронних виробів, олії, печива на суму понад 20 млн грн. Проте з іншими публічними замовниками фірма не була така активна, маючи лише декілька контрактів на 3600 грн та 5000 грн.

Окрім цього, люди, пов’язані між собою або з однаковими прізвищами, з’являлись і в інших фірмах, що торгували з КНУ.

Багаторічні підряди

Як свідчать публічні закупівлі КНУ ім Шевченка, закупівлі продуктів харчування для університету - це такий собі “закритий клуб”, де протягом багатьох років продукцію постачають лише або переважно фірми, в яких працюють родичі або пов'язані між собою особи.

Схема роботи через мережу компаній, пов’язаних з директорками двох Центрів харчування КНУ та між собою, працює роками. Ще у 2015 році студентське об’єднання “ШеваПил” опублікувало допис про компанію “Стелла-2”, яка була зареєстрована на Аллу Барбару і яка з 2009 року постачала продукти харчування виключно для КНУ ім Шевченка. Тоді журналісти сайту “Наші гроші” помітили серед товарів незвичні для студентської їдальні продукти, наприклад, - червона ікра, лосось, філе палтуса. А оптові ціни на деякі інші позиції були завищені у 1,5 рази за ринкові роздрібні. До того ж номер телефону компанії збігався з номером Центру харчування №2.

Пізніше ТЕКСТИ повідомляли, що студентів КНУ та засновників “ШеваПил” Володимира Коваля та Івана Кучерявого було відраховано з університету. Тогочасний проректор Володимир Бугров зазначав, що відрахування студентів здійснено як таких, що мають академічну заборгованість. Проте за даними УП, хлопці були переконані, що першопричина - це політична розправа керівництва університету через розголос фактів корупції з боку адміністрації КНУ ім Шевченка.

Фірми – нові, люди – ті ж самі

Після резонансу в інформаційному просторі, у 2016 році адміністрація КНУ розірвала договори з ПП “Стелла-2”. Пізніше “ШеваПил” помітили, що компанія змінила назву на “Ранок К” та з новим власником Сергієм Козієм продовжила брати участь у тендерах університету. Тоді компанія вказувала, що її комерційним директором працює Оксана Самофалова - донька директорки Центру харчування КНУ №1.

Окрім перейменованої компанії “Стелла-2”, також з’явились й інші фірми, пов'язані з керівництвом центрів харчування, які вигравали тендер за тендером від ВУЗу.

І хоч деякі з компаній, що були помічені ще 8 років назад, перестали брати участь у торгах КНУ ім Шевченка, з’явились нові фірми, які почали вигравати тендери на мільйони гривень. Теперішній вже ректор університету Володимир Бугров, який у 2015 році був проректором і тоді заявляв, що “ШеваПил” відкрив деякі можливі проблеми в університеті, нічого не зробив з цим досі.

Юрист “Центру протидії корупції” Олексій Бойко пояснює, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює заборону на участь у тендерах, коли тендерна пропозиція подана учасником конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника. А відповідальність за порушення законодавства може тягнути за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність.

В університеті нам зазначили, що директорки не є уповноваженими особами щодо проведень закупівель, а займаються організацією якісного та своєчасного харчування осіб, які навчаються в університеті, співробітників та сторонніх відвідувачів.

У телефонній розмові Колесник Надія розповіла, що Колісник Олександр не є її сином, а Захарова Тетяна - ніяка не невістка. Ми зробили декілька спроб зв’язатись також і з Самофаловою Людмилою, щоб отримати коментарі щодо дочок і зятя, які працювали в компаніях, що заключали багатотисячні тендери від університету. Проте відповіді так і не вдалось отримати.

Що маємо в результаті?

Багато компаній та людей, пов’язаних між собою, які отримували багато закупівель продуктів харчування КНУ: від соди до сосисок. Фірми, які змінюють назви та директорів через 3-6 років: “Стелла-2” стала “Ранок-К”, “Проект Сузір’я” - “Фронт Сайд”, “Орхідея Україна” - “Просто Україна”, “Інкометрейд” - “Клайм Люкс”, “Сіос Плюс” - “Малейхарп”. Та незмінних двох директорок Центрів харчування КНУ, бо змінюються президента, премʼєр-міністри, ректори університету, але Надія і Людмила продовжують очолювати центри харчування університету роками.

Причому і директорка Самофалова, і директорка Колесник писали позитивні відгуки на компанії, де працювали родичі, зокрема на фірму “Ранок-К”, в якій працювала донька Самофалової.

Інші моделі харчування для університету

Чому б закладам освіти не віддати функцію забезпечення харчування функцію професійним підрядникам?

Орест Степаняк, керівник Національної асоціації громадського харчування та офісу реформи шкільного харчування, розповідає, що університети можуть обирати різні підходи, зокрема вже існує така практика. Університет може використовувати аутсорсинг, коли їжу готують працівники приватного або комунального підприємства на основі кухні закладу освіти. В такому випадку з підприємством укладають договір про постачання послуг, а харчоблок переходить до нього в оренду. Або варіант кейтерингу, коли заклад освіти має договір із підприємством, яке доставляє вже готові свої страви.

Тобто, у системі публічних закупівель Prozorro вищий навчальний заклад може замовляти закупівлю вже не сировини, а закупівлю послуги з організації харчування: з використанням матеріально-технічної бази університету або доставку готової їжі.

Однак нові моделі організації харчування ефективно працюють, коли в середовищі немає високих корупційних ризиків та є конкуренція, між фірмами, які готові надавати послуги кейтерингу за ринковими цінами.

“До прикладу, якщо університет буде закуповувати готові комплекти харчування, то зрозуміти скільки і яких саме продуктів в цьому комплекті, складно. Лише якщо у договорі визначено точний перелік та ціни продукції, що входять в порції, то кейтеринг може бути оптимальним варіантом. Бо не потрібно утримувати кухарів та кухню” - пояснює юрист “Центру Протидії Корупції” Олексій Бойко.

Проте університети могли б взагалі не надавати послуги харчування самостійно. Натомість вони можуть доручити це незалежним компаніям, які діють за законами.