ЗаПЕПані чиновники. Антикорупційні ініціативи вкотре зіткнулися з реальним життям

Оскільки дані особи, на думку тих же європосадовців, можуть мати доступ до джерел державного фінансування та уникнути заходів контролю, тому логічно, що й контроль за ними має бути особливий. Саме тому проти ПЕП був запроваджений фінансовий моніторинг з боку тих же фінансових установ, і Україна тут не виключення. І в країнах ЄС, в і Україна існує законодавство, яке прописує подібний контроль.

Проте, в українських реаліях заходи подібного фінмоніторингу досить часто набували знайомих кафкіанських рис. Як наслідок, доступ до цілком невеликих сум не лише у публічного діяча, але й у всіх його родичів міг залежати від примхи дрібного клерка в банку. І якщо тому щось не подобалося - можна було залишитися з замороженими рахунками, попри всі надані вчасно у банк документи.

"В моїй ситуації вирішив дрібний клерк, що це якось підозріло, що родичці публічного діяча дають перекладати книжки (попри надані вчасно в банк усі договори з видавництва) - і все, далі два місяці живи з замороженими рахунками і намагайся довести, що маєш право працювати", - читаємо в обговоренні допису про ПЕПи.

Проте, хтось (хто саме - про це нижче) порахував, що прописаних норм щодо українських ПЕПів явно замало, і Верховна Рада прийняла додаткові зміни до Закону про запобігання та протидію доходів отриманих злочинним шляхом, яким власне моніторинг діяльності ПЕП і прописувався. От саме ці внесені викликали достатньо гучне обговорення в українському суспільстві.

Замість трьох років - “довічне”

Що ж стало основою для явного сплеску публічного невдоволення?

Найперше, звісно норма, щодо часу моніторингу ПЕП. Раніше існувала норма, яка дуже чітко встановлювала межу статусу ПЕП у три роки з моменту припинення виконання особою подібних функцій. Тобто після трьох років з моменту умовного звільнення з держслужби особа втрачала статус ПЕП, а з ним позбавлялася всього тягаря моніторингу та перевірок. І от цю норму внесеними змінами було скасовано.

Скасування даної норми частиною громадськості було потрактовано як, фактично, перехід статусу ПЕП у довічний, з усіма витікаючими для цього наслідками - як пожиттєвий моніторинг фінансової діяльності ПЕП та членів його сім’ї. Вал критики був настільки сильним, що причетні до прийняття цього закону народні депутати та члени громадянського суспільства почали спростовувати довічність.

Хоча не лише громадськість так потрактувала внесені зміни. Що дану норму можна саме так прочитати свідчать і захопливі відгуки самих законотворців після прийняття даного закону.

Так перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк з нагоди прийняття даного закону написав у своєму телеграм-каналі наступне: “Головна новація: замість трьох років після посади, топ-посадовці (PEP) будуть фактично мати довічний статус РЕР”.

Проте, захисники цих змін принаймні публічно декларують зовсім інше прочитання цього закону. Зокрема, наголошують, що прийняті зміни чітко врегулювали “необхідність протягом 12 місяців після звільнення здійснювати посилений моніторинг і якщо ризики стосовно клієнта не зберігатимуться, до такого клієнта застосовуються правила, як і до всіх клієнтів.” (Виконавча директорка та член правління Центру протидії корупції Дар’я Каленюк)

Юридичний радник TRANSPARENCY INTERNATIONAL UKRAINE Олександр Калітенко у своїй статті на УП стверджує, що якщо за 12 місяців посиленого фінмоніторингу фінустанова підтвердить низький ризик операцій у PEPа, посилений фінмоніторинг щодо нього припиниться, і надалі він нічим не відрізнятиметься від звичайної фізособи.

Проте, здається, подібні заяви мають скоріше теоретичний, чим практичний зміст. Оскільки реальність дещо відрізняється від антикорупційних уявлень про те, як має працювати цей закон.

Ось яку відповідь однієї з провідних українських фінансових установ - Монобанка опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці Макс Нефьодов:

“Банк не перевіряє рівень ризикованості, а звіряє клієнта на приналежність до пепів”, - йдеться у відповіді банка. З цієї відповіді дуже чітко випливає, що ніхто особливо не заморочуватиметься з рівнями ризикованості, а просто ставитимуться до всіх, хто має статус ПЕПа як таких, у кого цей статус є пожиттєвим.

Певно, розуміючи подальший хід подій голова Національного банку України Андрій Пишний написав доволі просторий допис про те, що страхи відносно “довічного” статусу ПЕП не відповідають дійсності.

“Ми маємо не найкращий досвід дуже формального підходу з боку низки банків до обслуговування ПЕП"

Визнавши при цьому, що проблеми у минулому таки були. “Ми маємо не найкращий досвід дуже формального підходу з боку низки банків до обслуговування РЕР, зокрема встановлення всім без винятку необгрунтовано високого рівня ризику. Однак ситуацію змінюємо. І ситуація змінюється”, - зазначив він. За його словами, передбачено “дуже суттєві” штрафи, якщо фінустанови відмовлятимуться застосовувати ризик-орієнтований підхід.

Таким чином, маємо від голови НБУ два дещо суперечливі меседжі - з однієї сторони, як він сам визнає, до цього часу обслуговування банками ПЕПів було проблемним, з іншої - тепер все має бути добре, зокрема, а самим діяльним інструментом по вирішенню проблем стануть “дуже суттєві штрафи” тим же банкам.

Власне, з цього допису вимальовується два можливих подальших шляхи. Перший (найбільш ймовірний) українська фінансова система нічого якісно не змінить у своїх підходах до ПЕПів з огляду на свій сьогоднішній стан і туманність вітчизняного “ризико-орієнтованого підходу”.

Або з огляду на перспективу високих штрафів почне масове не помічати усіх ПЕПів, тим самим зробивши абсолютно безмістовними дані антикорупційні зміни.

Бурхливе обговорення також викликало і потенційна можливість зворотної дії даного закону - його застосування фактично до всіх, хто коли-небудь відповідав статусу ПЕП.

В TRANSPARENCY INTERNATIONAL, поспішили спростувати зворотню дію. “Посилений моніторинг для тих PEPів, які пішли з політично значущої посади понад три роки тому, буде стосуватися лише операцій, зроблених вже після набуття чинності законом”, - написав юррадник організації Олександр Калітенко у своїй статті на УП.

Заспокоєння, звісно, дуже відносне. Тобто банк може заблокувати рахунок родича депутата 1992 скликання, якщо йому щось не сподобається і вимагати пояснень. Загалом усім, хто коли-небудь був ПЕП та членам їх сімей варто готуватися до “нового” життя після прийняття даного закону.

Ще одне доволі суперечливе твердження, яке використовують антикорупційними лобістами для заспокоєння тих, хто обурився законом - що норми даного закону стосуються лише самих високопосадовців - чиновників категорії А, “службовців рівня голів державних відомств”. Насправді, ні.

Дія закону розповсюджуватиметься і на керівників адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у яких перевищує 50 відсотків; а також членів керівних органів політичних партій.

У той же час, для деяких посад, відносно яких посилений фінмоніторинг точно був би не зайвим, він скоріш за все застосований не буде. Так, наприклад, перший помічник президента України Сергій Шефір скоріш за все уникне всіх цих болісних антикорупційних процедур.

перший помічник президента України Сергій Шефір скоріш за все уникне всіх цих болісних антикорупційних процедур

Бо у законі передбачений фінмоніторинг щодо керівника постійно діючого допоміжного органу, утвореного президентом, його заступників, але нічого не згадується про помічників президента.

“Так казав ЄС/МВФ…”

Зрештою, самі захисники даного закону стверджують, що він залишає простір для маневру різними державними контролюючими органами. Що викликає запитання - а для чого взагалі знадобилося приймати подібні зміни та ще й у такому вигляді?

У прихильників прийнятого закону на це питання є доволі чітка відповідь - він був прийнятий і прийнятий саме у такій формі є у директиві Європейського Союзу та вимогах Міжнародного валютного фонду. І якщо ми хочемо продовжити інтеграцію до ЄС і отримати макродопомогу від МВФ - ми маємо прийняте таке саме законодавство і у себе.

Але тут є певні застереження. Сама директива ЄС не є догмою, яку має відповідно до коми чи титли приймати кожен, хто хоче інтегруватися до Євросоюзу. "Директива - це законодавчий акт, який встановлює цілі, яких повинні досягти країни ЄС. При цьому кожна країна має право розробляти власні закони для досягнення цих цілей. <...> Директиви, як правило, залишають державам-членам певну свободу дій щодо конкретних правил, які мають бути прийняті”, - пише у себе на фб-сторінці заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталія Микольська.

Те саме, здається, відбулося і з рекомендаціями МВФ. Ось що написано в структурних маячках в меморандумі з МВФ: “Внесення змін до Закону про ПВК/ПФТ з метою відновлення зобов’язань фінансових установ щодо запровадження посилення заходів належної перевірки політично значущих осіб, що співвідноситься з ризик-орієнтовним підходом, який відповідає стандартам FATF”. Де тут взагалі мова йде про довічний статус PEP та інші нововведення українського закону? Тим більше, що МВФ вже виділяв транші цього року і до прийняття змін до закону про ПЕП.

У цій ситуації дуже доречним було б почути позицію вищих українських чиновників - прем’єра, міністра фінансів, як учасників переговорів з МВФ та ЄС. До офіційного ініціатора цього закону - Данила Гетманцева якихось питань бути не може - свою позицію по створенню в країні системи тотального фінансового нагляду він уже давно засвідчив.

Хотілося б також почути більш докладне роз’яснення від представників громадського сектора, які приймали участь у підготовці та просуванню, тобто лобіюванню цього закону, які обгрунтовують прийняття даного закону позицією ЄС і МВФ.

При цьому ця позиція може змальовуватися дуже коротко і штриховано без наведення якихось деталей, наприклад, “така дія не сподобалася нашим партнерам в ЄС та МВФ” (Дар’я Каленюк, “Центр протидії корупції”), “Україні треба уникнути враження, що українські PEPи хочуть щось приховати” (Олександр Калітенко, TRANSPARENCY INTERNATIONAL UKRAINE).

Хотілося б більшої прозорості і освітленості цього питання, яке зачіпає сотні тисяч людей.

Також ми пам'ятаємо, як антикорупційні лобісти, до яких дослухаються єврочиновники просували електронне декларування для чиновників (ідея правильна, але українське виконання - ні, бо охоплює близько мільйона громадян). Тоді якраз Україна намагалася отримати безвіз із країнами Шенгенської зони і наші антикори просили європейців включати їхню ідею про декларування до вимог, які має виконати Україна, аби отримати безвіз.

“На практиці все буде залежати від менеджера банку…”

ТЕКСТИ поговорили з Антоном Швецем, одним з засновників партії “Демократична сокира”, який має статус ПЕП

_{-У чому проблематика внесених змін, що вводять довічний моніторинг? Як це відбивається на житті конкретного ПЕП?}

Спеціальні перевірки охоплять велике коло людей, які не є корупціонерами. Це створить величезне навантаження на банки, яким простіше буде відмовитися від невеличких клієнтів-ПЕПів, ніж проводити їх повну перевірку все їх життя (як і перевірку їх батьків, дітей, дружин\чоловіків теж все їх життя). З урахуванням того що цей статус навічно, кількість суб’єктів перевірок буде зростати, та ефективність перевірок буде зменшуватися.

це стане бар’єром для людей, які б могли піти в держуправління заради проведення реформ

До того ж це стане бар’єром для людей, які б могли піти в держуправління заради проведення реформ. Залишитись на все життя ПЕПом, це суттєве ускладнення майбутньої діяльності в бізнесі, особливо за кордоном. Тобто якщо ти йдеш працювати на державу, це тавро на все життя.

На практиці в наших умовах це призводить до необхідності пояснювати в банку за весь рік, хто перевів тобі на картку 100 гривень, навіть якщо їх тобі перевів друг за якого ти розрахувався в кавярні готівкою.

-Наскільки дана норма загалом є доречною, на ваш погляд, і слугує поставленій меті – так розумію фінмонітирингу, боротьбі з корупцією у держсекторі?

Загалом введення статусу ПЕП це стала практика по всьому світу. Вони призводить до того, що корумповані політики та держслужбовці повинні вдаватися до більш складних практик, які легше перевіряти антикорупційним та правоохоронним органам(підставні особи-гаманці, офшори, тощо). Проблема в тому, що в світі застосовується ризик-орієнтований підхід, який стосується, наприклад, як часу протягом якого людина є суб’єктом спеціального регулювання, так і загалом впливовості людини.

-Як ця норма відбивається на членах родини ПЕП?

У випадку, якщо ПЕП не має апарату, який зможе за нього робити відповідну звітність до банків, ви будете змушені робити це особисто в кожному банку, в якому у вас відкритий рахунок, карта, обслуговується підприємство тощо (держслужбовці можуть не мати підприємств, але статус ПЕПів стосується і політиків).

Те саме будуть робити всі ваші прямі родичі. Це витрачає час, іноді значний. Іншою проблемою є те, що ПЕП залишається ПЕПом навіть у випадку, якщо є військовослужбовцем (те саме і про родичів), і не може, наприклад, особисто прибути до банку, щоб пояснити рух по своїй картці(на яку може отримувати переводи від побратимів за закупівлю якихось речей для підрозділу).

-Також якщо можна пару слів про себе, коли і в які роки ви були на держслужбі?

Ніколи не був. ПЕПом я є лише тому, що входжу до керівного складу партії «Демократична Сокира». З точки зору ризик-орієнтованого підходу керівники партій які не отримують державного фінансування та не мають депутатів, взагалі не повинні б були бути суб’єктом перевірок за критерієм впливовості.

На практиці все буде залежати від менеджера банку, якому простіше буде заблокувати вас, ніж розбиратися

Але ризик-орієнтований підхід не прописаний в законі по факту, хоча є там формально. На практиці все буде залежати від менеджера банку, якому простіше буде заблокувати вас, ніж отримувати пояснення і розбиратися чи є у вас якісь ризики, чи нема. Ситуація виправить НБУ скоріше за все, але це буде потребувати часу, бо банально не дуже високооплачувані менеджери будуть досить довго розбиратися у складних регуляціях.