Заводське життя в Чехії та в Україні: в чому різниця

Українки Ольга Хриненко, Юлія Рома та Людмила Мельник розповіли ТЕКСТАМ про тонкощі заводського життя в Чехії та порівняли його зі своєю роботою в Україні. Двоє з них приїхали до Чехії з після повномасштабного вторгнення – з Харкова і Миколаєва.

Безпека, штрафи та етикет

Робота на будь-якому заводі не тільки фізично важка, але й травмонебезпечна. В цьому на власному досвіді переконалася Людмила Мельник, яка носила металеві листи для автомобілів на одному з чеських автозаводів. Знесилена від утоми, одного дня вона просто впустила лист, і він впав їй на ногу, перебивши пальці. Медичну допомогу отримала за страховкою, яку сплачував роботодавець, оплатили також лікарняний. Але компенсації за виробничу травму не отримала, адже, як їй сказали на роботі, це сталося через її власну необережність та недотримання правил безпеки.

За словами Юлії Роми, яка працює на заводі Toyota в Коліні, там дуже слідкують за дотриманням правил безпеки.

«За їх порушення, наприклад, якщо людина не одягнула захисні окуляри або каску, можуть на півроку залишити без премії», - розповідає вона. І додає, що в Україні з цим ще суворіше. Її чоловік працював на металургійному заводі в Кривому Розі. Там можуть і звільнити за те, що зайшов до цеху без каски. За те, що не одягнув окуляри, штраф – 2000 грн. Що при тодішній заробітній платі, скажімо, в 10 тисяч грн могло бути суттєвим ударом по кишені.

Штрафують в Чехії легко, а от голос на робітників не підвищують, говорить Ольга Хриненко, яка також працює на одному з заводів Коліна. Не кажучи вже про «багатоповерховий» мат, який можна почути на українських заводах.

«І річ не в тім, що в Чехії на заводах працюють якісь дуже інтелігентні люди. Просто, якщо на працівника накричали, він може написати анонімну скаргу, і на завод дуже швидко приїде перевірка», - розповідає Ольга.

Оперативно реагують на чеських заводах і на пропозиції щодо поліпшення умов праці. За словами Ольги Хриненко, якщо щось не працює або якась ланка роботи потребує поліпшення, працівники просто заповнюють спеціальний формуляр, який відносять в заводський офіс (канцелярію, як тут кажуть). Одразу йде зворотній зв’язок, дуже швидко виправлять несправність.

«В Україні ж можна довго чекати. У нас поки придумають рішення, поки доведуть директору, що це необхідно, поки виб'ють гроші – на все це може піти і півроку, і рік», - розповідає Ольга.

Дві тонни деталей за дві години

Ольга Хриненко приїхала до Чехії з Миколаєва в березні 2022 року. Разом з донькою оселилася в невеличкому селі Цергеніце неподалік Праги. Цілий поверх свого приватного будинку їй виділила привітна чеська родина. Через рік власник оселі сказав, що допоміг, чим зміг, і попросив звільнити дім.

Ольга вирушила в Колін – одне з найбільших індустріальних міст Чехії, розмірковуючи, що тут і житло буде дешевше, ніж в Празі, і робота швидше знайдеться, адже в Коліні розташовано багато виробництв.

Вона влаштувалася на завод з виготовлення алюмінієвих балончиків для аерозолів. Її задача – рівненько викладати їх на палету. Для Ольги це серйозний дауншифтінг. В Україні, до війни, вона працювала інженеркою по підготовці виробництва на турбінобудівельному заводі в Миколаєві.

Але в Чехії, щоб отримати таку посаду, мусить знати чеську на рівні В2 мінімум, а краще С1. Без мови на її нострифікований диплом на заводі навіть ніхто і не глянув.

Завод працює в режимі 24/7, тому 12-годинні зміни можуть випадати і на нічний час, і на вихідні.

«Обрати якусь одну зміну, денну або нічну, неможливо. І це дуже важко, адже організму доводиться постійно перебудовуватися. То ти спиш вночі, то працюєш», - розповідає Ольга.

За час зміни є півгодинна перерва на обід та дві 15-хвилинні перерви. Цю вільну годину вираховують із зарплати. Платять за 11 годин.

Робота – весь час на ногах. У кінці зміни руки-ноги просто відвалюються від втоми.

Робітники на українських заводах так само здебільшого працюють позмінно: то вдень, то вночі. Робочі графіки різні. Хтось пропонує зміни по 8 годин, хтось по 10 або по 12. Якщо порівнювати навантаження, то за словами Ольги Хриненко, на її заводі в Україні бувало по-різному. В часи, коли було багато замовлень, працювали нон-стоп. Коли замовлень стало мало, то був час і на перекури, і на балачки. Робили мінімум – і отримували відповідно грошей.

"Але люди все одно трималися за цю працю, тому що вона була стабільною", - говорить жінка.

У Юлії Роми на українських заводах працювали чоловік та мама. За її словами, працювати там було так само важко, як і на чеських. Але, наприклад, нічні зміни організовувалися по-іншому, не були такими завантаженими, як денні. "Декому вдавалося навіть трохи подрімати", – каже жінка. На Toyoti такого немає: вночі працюєш так само, як і вдень.

24 хвилини на обід і три перерви по 8 хвилин

Юлія Рома виходить на роботу в три зміни: ранкову, денну та нічну. Правда, зміни тривають по 8 годин.

«У цей 8-годинний проміжок часу маю 24 хвилини перерви на обід, і по 8 хвилин три паузи», - розповідає Юля.

Вона закладає в ящики та підвозить деталі на спеціальному навантажувачі до цеху, в якому виготовляють фари, де оператори викладають їх на лінію. Норма: дві тони деталей за дві години, це важка фізична праця. Працівникам оплачується 24 дні відпустки, з яких 7 можна взяти в будь-який час року, а решту – тільки у серпні та на різдвяні канікули, коли завод зупиняється і всі відпочивають.

Скільки платять

В оголошеннях на чеських сайтах з працевлаштування (є багато українською мовою) пропонують 130-150 крон (200-240 грн) на годину чистими. Якщо працювати по 12 годин на день, 5 днів на тиждень, то виходить 31-36 тисяч крон (50-57,6 тис. грн) на місяць. Це середня зарплата в Чехії на роботах, які не потребують вищої освіти. Для порівняння, в середньому 30 тисяч крон отримують касири в супермаркеті. Спеціалісти з вищою освітою, знанням іноземних мов можуть щомісячно заробляти 50 тисяч крон і більше.

Ці підрахунки підтверджує і Юлія Рома, яка розповіла, що в середньому робітники на заводах отримують 30-35 тисяч крон (48-56 тис. грн). За словами Ольги Хриненко, висококваліфіковані робітники можуть отримувати і 40 тисяч крон (64 тис. грн).

"Зарплата тут залежить від кількості робочих змін та відпрацьованих годин. Іноді в мене виходить 25 тисяч крон, іноді - 30 тисяч. Може бути і більше, якщо беру додаткові робочі години понад норму", - розповідає Ольга.

Доплачують за працю більше норми і в Україні. Наприклад, в оголошенні про вакансію робітника на виробництво кабелів вказують, що при відпрацюванні 21 зміни замість 19 виплачують премії у розмірі 2000 грн.

Такі зарплати набагато вищі, ніж в Україні.

«На заводі, на якому я працювала до війни, середня заробітна платня майстра цеху складала 15 тисяч гривень. Звичайний робітник міг отримувати в середньому 10 тисяч гривень. Зарплата робітників залежить від розряду та кількості зроблених деталей. В гарні часи, коли було багато замовлень, то робітники на нашому заводі заробляли і по 20 тисяч гривень. Але останнім часом, перед війною, замовлено було мало, тому більшість отримували мінімальну зарплату, », - розповідає Ольга Хриненко.

Ольга працювала на заводі в Миколаєві два роки назад. Скільки платять сьогодні? Дивимося, що пропонують в оголошеннях.

Ось, наприклад, шукають оператора на виробництво у Кам'янське (зарплата 17 тис. грн на місяць), робітника на виробництво у Дніпрі (12-18 тис грн), різноробочого на виробництво соків у Львові (20-24 тисячі грн). Навіть знайшлася вакансія, де пропонують 30 тисяч гривень на місяць, – складальника металопластикових конструкцій у Гвардійському на Черкащині. Ця вакансія – з приміткою, що запропонована зарплата вища за середню, яка судячи з оголошень, становить близько 20 тисяч гривень. Що майже втричі менше, ніж здебільшого платять робітникам чеських заводів.

Але бувають випадки, коли й там українці отримують копійки. Так сталося з Людмилою Мельник.

У березні 2022 року вона з великими труднощами вибралася до Чехїі з Харкова з двома дітьми та літньою матір’ю. На кордоні її зустрів автобус від чеського автозаводу, на якому вже працював її чоловік. Він і відвіз її у маленьке чеське містечко. Там одразу запропонували йти на роботу на завод – тягати металеві листи для автомобілів. За це мініатюрній жінці, яка раніше працювала бухгалтеркою, пообіцяли платити 70 крон на годину (чехи не погоджуються на менше, ніж 200-250 крон за годину). Не оговтавшись після важкої дороги та не зорієнтувавшись в ситуації, вона погодилася. Каже, що була рада, що є робота, дах над головою, а головне – діти і мама в безпеці.

Заробляла на заводі на місяць приблизно 11 тисяч крон (зміна тривала 8 годин, мала два вихідних на тиждень). Цих грошей вистачало тільки на те, щоб платити за житло. По вечорах ще підробляла посудомийкою в місцевому кафе.

Квартира від заводу та знижка на машину

Нещодавно міністр праці та соціальних справ Чехії Маріан Юречка презентував аналіз вільних робочих місць та працевлаштування іноземців. За цими даними, зараз бракує людей в одній із п’яти чеських компаній, а це 249 тисяч вільних робочих місць. Міністр зазначив, що перш за все значний попит існує на професії фізичної праці. У зв’язку з цим чеський уряд погодився збільшити квоту на іноземних працівників на 20 тисяч осіб. Наприкінці червня, згідно зі звітом про міграцію Міністерства внутрішніх справ Чеської республіки, за другий квартал 2023 року в Чехії було зареєстровано понад мільйон іноземців. З них – понад 551 тисяча українців.

За словами Ольги Хриненко та Юлії Роми, на заводах, де вони працюють, українці складають більшість серед працівників-іноземців. Хоча є і чехи.

Але все одно робітників фізичної праці не вистачає. Тож керівники заводів пропонують бонуси: безкоштовні місця в гуртожитках і оренду квартир на пільгових умовах.

Юлія Рома сплачує за своє житло самостійно 17 тисяч крон на місяць і стоїть в черзі на пільгове житло від заводу: к отримати квартиру, за яку буде сплачувати всього 6 тисяч крон на місяць. Правда, каже, що стоїть вже в черзі третій рік, і поки що невідомо, коли буде ця квартира.

Ще одна «плюшка» від заводу Tayota для співробітників – можливість взяти машину в кредит під вигідні проценти або купити її зі знижкою в 15%.

«При середній вартості авто в 700 тисяч крон, сума знижки виходить суттєвою», - говорить Юлія.

Має бонуси від свого заводу і Ольга Хриненко.

«Мені окремо нараховують гроші на обіди в заводській їдальні, – розповідає вона. – Витрачати ці кошти можна не тільки в їдальні. Іноді я приношу їжу з собою, а «обідні» гроші витрачаю на інші цілі».

Є ще бонуси, нараховані на картки, які можна витратити на послуги і покупки на певних сайтах чи в деяких салонах краси.

Профспілки – не обов’язкові, але дієві

В Україні безкоштовного житла «від заводу» немає, але ще залишилися, наприклад, пільгові путівки до санаторіїв від профспілок, за якими можна відпочити, скажімо, за 10-20% від загальної вартості.

Всілякі бонуси для своїх робітників пропонують і українські заводи. Серед них, наприклад, безкоштовні обіди, розвозка тощо.

У Чехії також є профспілки. Причому внесок за їх участь є добровільним, хочеш вступаєш, хочеш – ні (в Україні цей внесок обов’язковий). Профспілки займаються не скільки пільгами, скільки захистом прав робітників.

«Знаю одну ситуацію, коли дівчата не хотіли переходити працювати в інший цех, а їх змушували. Тож вони звернулися до профспілки, і за її допомогою залишилися працювати там, де хотіли», - розповідає Ольга Хриненко.

Влаштовують на чеських заводах і свята для своїх робітників. Але, якщо в Україні корпоративи часто присвячені якимось великим святам, то тут можуть організувати вечірку або виліт (виїзд на 1-2 дні кудись в гарне місце) просто так, для підтримання бойового духу.

Заводів-гігантів немає

Головні виробничі галузі у Чехії: машинобудування, виробництво чавуна та сталі, металообробка, хімічна продукція, електроніка, транспортне оснащення, текстиль, скло, пиво, фарфор, кераміка та медичні препарати. Заводів дуже багато, але таких гігантів, як в Україні, немає. Наприклад, на одному з найбільших чеських автоконцернів Toyota працює близько 32 тисяч людей. Але це на кількох заводах, на кожному з яких по 5000-7000 людей.

«На моєму заводі в Коліні приблизно 4,5 тисячі людей», - говорить Юлія Рома. Ольга Хриненко працевлаштована на заводі, на якому працює взагалі 800 людей. Для порівняння, на «Азовсталі», в день працювало 20 тисяч людей. На металургійному гіганті в Кривому Розі «Міталл Стіл» 22 тисячі робітників.